КНИГА ЙОВА 32 · Елігу докоряє друзям Йова

1Ці три чоловіки перестали відповідати Йовові, бо він вважав себе правим.

2Тоді Елігу, син Барахела, бузянин, із родини Рама, запалав гнівом — гнівом на Йова за те, що той вважав себе правим перед Богом.

3Він розгнівався також і на трьох його друзів, бо вони не знайшли відповіді, а лише засудили Йова.

4Елігу перечікував промову Йова, бо всі вони були старші літами за нього.

5Але коли побачив Елігу, що ці три чоловіки не мають що відповісти, він запалав гнівом.

6Тоді Елігу, син Барахела, бузянин, промовив у відповідь:Я молодий літами, а ви — старці;Тому я був надто вражений і боязкий,Щоб виголошувати думку серед вас.

7Я думав: «Нехай говорить вік;Нехай похилі літа звіщають мудрість».

8Та воістину це дух у смертних,Подих Шаддая, що дає їм розуміння.

9Не довголітні є мудрими,Не старці розуміють, як судити.

10Тому я кажу: «Послухайте мене;Я теж висловлю думку свою».

11Ось, я перечікував ваші промови,Я прислухався до ваших міркувань,Поки ви досліджували справу;

12Але пильно слухаючи вас,Я побачив, що ніхто з вас не зміг заперечити ЙововіАбо дати відповіді на його твердження.

13Боюся, ви скажете: «Ми знайшли мудрий шлях;Бог уразить його, а не людина».

14Він не скеровував свого позову проти мене,І не вашими доводами відповідатиму я йому.

15Вони зламані й більше не можуть відповідати;Слова зрадили їх.

16Я чекав, поки вони перестали говорити,Поки вони замовкли і більше не відповідали.

17Тепер і я скажу своє слово;Я теж бажаю виголосити думку свою,

18Бо я повний слів;Вітер в утробі моїй тіснить мене.

19Утроба моя — немов вино, ще не відкрите,Мов бурдюки нового вина, готові розірватися.

20Нехай же заговорю я і знайду полегкість;Нехай розтулю уста мої та відповім.

21Не зважатиму я на жодну людину,Ані пом'якшуватиму мову мою задля будь-якого смертного;

22Бо не вмію я пом'якшувати мову мою —Мій Творець невдовзі забрав би мене!