КНИГА ЙОВА 31 · Останнє звернення Йова

1Уклав я Заповіт із очима моїми,Не дивитися на дівицю.

2Яка доля призначена Богом звище?Який уділ від Шаддая у висотах?

3Лихо воістину для беззаконного;Нещастя для діяча кривди.

4Воістину [Бог] споглядає дороги мої,Лічить кожен мій крок.

5Чи ходив я з нікчемними,Чи поспішали ноги мої до обману?

6Нехай зважать мене на вагах праведності;Нехай Бог засвідчить мою непорочність.

7Якщо ноги мої збочили з путі своєї,Серце моє пішло вслід за очима моїми,І пляма опоганила руки мої,

8Нехай сію я, а інший пожинає,Нехай паростки поля мого будуть викорчувані!

9Якщо серце моє полонила дружина ближнього мого,І я чатував коло дверей його,

10Нехай дружина моя меле для іншого,Нехай інші схиляються над нею!

11Бо це було б розпустою,Карним злочином,

12Вогнем, що палає аж до Аваддона,Пожираючи коріння всього прибутку мого.

13Чи зневажав я колись право раба мого або рабині,Коли вони скаржилися на мене?

14Що ж тоді мав би я чинити, коли Бог постане;Коли покличе до відповіді, що мав би я сказати?

15Чи ж не Той, Хто створив мене в утробі матері моєї, створив і його?Чи не Один виліпив нас обох в утробі?

16Чи відмовляв я бідним у їхній потребі,Чи давав я вдові знемагати,

17Споживаючи хліб свій наодинці,Щоб сирота не споживав від нього?

18Адже від юності моєї ріс він зі мною, наче з батьком;Від утроби матері моєї я був поводирем для вдови.

19Ніколи не бачив я нещасного без одягу,Когось убогого без убрання,

20Чиї стегна не благословляли б мене,Зігріваючись стрижкою овець моїх.

21Якщо я здіймав руку на сироту,Сподіваючись на заступників моїх у брамі,

22Нехай моє плече відпаде від рамени;Моє передпліччя зламається в лікті.

23Бо охопив мене жах перед посланим Богом лихом;Я не можу знести такої погрози.

24Чи покладав я надію на золото,Чи вважав щире золото оплотом своїм?

25Чи радів я великому багатству моєму,Тим, що надбав пребагато?

26Якщо я коли-небудь дивився на світло сяюче,На місяць, що велично рухався в повні,

27І таємно спокусився,І рука моя торкнулася моїх уст у поцілунку,

28То й це було б карним злочином,Бо я зрікся б Бога вгорі.

29Чи радів я загибелі ворогів моїх?Чи торжествував, коли лихо спіткало їх?

30Я ніколи не давав устам моїм грішити,Бажаючи їм смерті в проклятті.

31(Справді, люди мого роду казали:«Ми пожирали б плоть його ненаситно!»)

32Жоден приходень не ночував просто неба;Я відчиняв свої двері на дорогу.

33Чи ховав я свої провини, як Адам,Ховаючи беззаконня в лоні своїм,

34Щоб мені [нині] жахатися великого натовпу,Бути знищеним презирством родин,Так що я мовчу й не ступаю за двері?

35О, якби був хтось, щоб вислухати мене;О, якби Шаддай відповів на мій позов,Або мій обвинувач склав сувій звинувачення!

36Я носив би його на плечі своєму;Пов'язав би його на себе, мов вінець.

37Я дав би звіт про кроки мої,Підійшов би до Нього, немов володар.

38Якщо земля моя волає проти мене,Її борозни плачуть разом;

39Якщо я їв плоди її без плати,І привів її [законних] господарів до розпачу,

40Нехай замість пшениці виросте кропива;Замість ячменю — кукіль!Слова Йова скінчилися.