КНИГА ЙОВА 30 · Слава Йова змінилася на зневагу

1А нині ті, що молодші за мене, глумляться з мене, Ті, чиїх батьків я цурався б поставити з псами моєї отари.

2Нащо мені сила їхніх рук? Уся міць їхня згинула.

3Виснажені нестатками й голодом, Вони втікають до висохлої землі, У морок спустошеної пустелі.

4Вони зривають солонку й полин; Коріння дроку — їхня їжа.

5Вигнані з громади, На них кричать, як на злодія.

6Вони живуть в ущелинах долин, У ямах землі та в скелях,

7Ревуть поміж кущами, Туляться серед кропиви,

8Негідники, безіменні, Зметені з землі.

9А нині я мішень для їхніх насмішок; Я став для них примовкою.

10Вони гидують мною; вони тримаються віддалік від мене; Вони не стримують плювка перед лицем моїм.

11Бо [Бог] обеззброїв і впокорив мене, Вони скинули узду перед лицем моїм.

12Праворуч від мене нападають юнці: Вони навертають мене до втечі; Вони торують свої шляхи для моєї погибелі.

13Вони руйнують стежку мою; Вони сприяють падінню моєму, Хоч немає від того їм жодної користи.

14Вони приходять, мов крізь широкий пролом; Вони накочуються, немов люті вали.

15Жах обвалюється на мене; Він розвіює мою честь, мов вітер; Моя гідність, сприйнята як споріднена із shoaʻ, «шляхетний», щезає, як хмара.

16Тож нині згасає життя моє; Дні скорботи схопили мене.

17Уночі кості мої мов точить; Мої жили ніколи не спочивають.

18З великим зусиллям змінюю одежу; Комір мого хітона стискає мій стан.

19[Бог] визнав мене за глину, Я став, немов порох і попіл.

20Я взиваю до Тебе, але Ти не відповідаєш мені; Я чекаю, але Ти [не] зважаєш на мене.

21Ти став жорстоким до мене; Своєю могутньою рукою Ти переслідуєш мене.

22Ти підносиш мене і садиш на вітер;Ти змушуєш мужність мою танути.

23Я знаю: Ти приведеш мене до смерті,У дім, призначений для всього живого.

24Справді, [Бог] не простягне руки на руїну,Якщо у нещасті хтось волає.

25Чи не плакав я за нещасним?Чи не скорбів за вбогим?

26Чекав я на добро, але прийшло лихо;Я сподівався на світло, та настала темрява.

27Утроба моя кипить без спочинку;Дні біди постали переді мною.

28Ходжу я в безсонячній пітьмі;Встаю у громаді й волаю.

29Я став братом шакалам,Супутником для страусів.

30Шкіра моя, зчорніла, злазить із мене;Кістки мої спопеліли від жару.

31Тож ліра моя обернулася на жалобу,Сопілка моя — на супровід плакальникам.