КНИГА ЙОВА 29 · Колишні благословення Йова

1І знову Йов продовжив мову свою та й сказав:

2О, якби ж я був, як у місяцях минулих,У дні, коли Бог беріг мене,

3Коли Божий світильник світив над моєю головою,Коли в пітьмі ходив я при Його світлі,

4Коли був я в розквіті днів моїх,Коли близькість Божа шанувала намет мій,

5Коли Шаддай був іще зі мною,Коли слуги мої оточували мене,

6Коли ноги мої купалися в вершках,І скелі виливали для мене потоки оливи.

7Коли виходив я до міської брами,Щоб сісти на площі,

8Юнаки бачили мене і ховалися,Старці підводилися й стояли;

9Знатні стримували слова свої;Вони прикладали долоню до уст своїх.

10Голоси князів затихали;Язики їхні прилипали до піднебіння.

11Вухо, яке чуло мене, ублажало мене;Око, яке бачило, славило мене.

12Бо я рятував бідного, що кликав на поміч,Сироту, що не мала помічника.

13Благословення гинучого сходило на мене;Я звеселяв серце вдовиці.

14Я зодягався в праведність, і вона одягала мене;Справедливість була моїм плащем і тюрбаном.

15Я був очима для сліпогоІ ногами для кульгавого.

16Я був батьком для вбогих,І розслідував справу незнайомця.

17Я розтрощував щелепи кривдникові,І здобич виривав із зубів його.

18Я думав: закінчу дні мої зі своєю родиною, І буду довговічним, як фенікс,

19Коріння моє сягало води,І роса спочивала на моєму вітті;

20Сила моя оновлювалася,Лук мій завжди був новим у моїй руці.

21Слухали мене з очікуванням,І чекали моєї поради.

22Після слів моїх вони мовчали;Мої слова падали на них, як краплі [роси].

23Вони чекали мене, як дощу,Як пізнього дощу, широко розтуливши уста.

24Коли я всміхався їм, вони не вірили тому;Вони ніколи не сподівалися, як із pll; пор. Бут. 48.11. знаку моєї прихильності.

25Я визначав їхній шлях і головував над ними;Я жив, як цар серед свого війська,Як той, хто втішає скорботних.