КНИГА ЙОВА 15 · Еліфаз: Йов не має страху Божого

1Еліфаз Теманієць мовив у відповідь:

2Чи личить мудрому відповідати вітряним знаннямІ наповнювати утробу свою східним вітром?

3Чи сперечатися йому мовою марною,Словами, в яких немає жодної користі?

4Ти руйнуєш благоговінняІ стримуєш молитву перед Богом.

5Бо твоя власна провина диктує мову твою,І ти обираєш язик лукавих.

6Твої ж уста засуджують тебе — не я;Твої губи свідчать проти тебе.

7Чи ти першою Людиною народився?Чи постав ти раніше за пагорби?

8Чи підслухав ти таємну раду Божу?Чи мудрість забрав лише собі?

9Що знаєш ти, чого б ми не знали,Або розумієш, чого б не було у нас?

10Серед нас є і сивочолі, й старезні старці,Старші роками за твого батька.

11Невже замало для тебе Божих утіхІ того лагідного слова, що звернене до тебе?

12Як же захопило тебе серце твоє,Як же затьмарилися очі твої,

13Що обертаєш проти Бога дух свійІ дозволяєш таким словам зриватися з уст твоїх!

14Що є смертна людина, аби бути їй чистою,І народжений жінкою, аби бути йому правим?

15[Бог] навіть святим своїм не довіряє;І небеса не бездоганні в Божих очах;

16То що казати про мерзенного й порочного,Про того, хто п'є кривду, мов воду!

17Я висловлюся; послухай мене;Що я побачив, те й сповіщу —

18Те, що мудрі перейняли від своїх предківІ не приховали нічого,

19Їм одним була віддана земля,І жоден чужинець не проходив серед них:

20Нечестивий корчиться в муках усі дні свої;Небагато літ збережено для нещадного.

21Страхітливі звуки лунають у вухах його;Серед спокою нападає на нього грабіжник.

22Він не вірить, що вийде з темряви;Меч чатує перед лицем його.

23Він блукає за хлібом — де він? Він знає, що день темряви приготований для нього.

24Біди жахають його, тривога долає його, немов царя, що очікує облоги.

25Бо він здійняв свою руку проти Бога і вдавав героя перед Всемогутнім.

26Він зухвало мчить на [Бога] зі своїм щитом із товстими опуками.

27Обличчя його вкрите жиром, і крижі його — салом.

28Він мешкає в містах, приречених на руїну, у домах, де не мають жити, яким судилося стати купами уламків.

29Він не буде багатим; багатство його не встоїть; урожай його не прихилиться до землі.

30Він ніколи не втече від темряви; полум’я обпалить його паростки; він згине від подиху Божих уст.

31Йому не йнятимуть віри; він буде введений в оману неправдою, і неправда буде його відплатою.

32Він усохне передчасно, коли гілки його ще й не розквітли.

33Він скине незрілий виноград свій, немов лоза; він струсить цвіт свій, немов олива.

34Бо збіговисько безбожних безплідне; вогонь пожере намети хабарника;

35Бо вони зачали лихо, народили зло, і утроба їхня виплодила оману.