КНИГА ЙОВА 10 · Благання Йова до Бога

1Обридло мені життя; дам волю моїй скарзі, говоритиму в гіркоті моєї душі.

2Скажу Богові: «Не засуджуй мене; дай мені знати, у чому Ти звинувачуєш мене.

3Чи є Тобі користь гнобити, гордувати ділом Твоїх рук, а раду безбожних осявати усмішкою?

4Чи в Тебе очі тілесні? Чи бачиш Ти так, як бачить смертна людина?

5Чи дні Твої — як дні смертного, чи роки Твої — як дні людини,

6Що Ти вишукуєш моє беззаконня і вистежуєш мій гріх?

7Ти знаєш, що я не винен, і що ніхто не визволить від Твоєї руки.

8«Твої руки створили мене й виліпили мене, а потім знищили кожну частку мене.

9Згадай, що Ти виліпив мене, як глину; чи знову повернеш мене в порох?

10Чи не вилив Ти мене, як молоко, і не згустив мене, як сир?

11Шкірою і плоттю одягнув Ти мене, кістками й жилами переплів мене;

12Життя і милість дарував Ти мені; Твоє піклування берегло мій дух.

13Та все це Ти заховав у Твоєму серці; знаю, що це було в Твоїх задумах:

14Стежити за мною, коли я згрішу, і не відпускати моєї провини;

15Якщо я завинив — горе мені! Та навіть коли невинний, не можу підняти голови; такий я пересичений соромом і напоєний моїм горем.

16Чи це привід для гордості — полювати на мене, мов на лева, і знов і знов являти Себе дивовижним наді мною!

17Ти виставляєш нових свідків проти мене, розпалюєш Твій гнів на мене. Я відбуваю свій строк, і одна біда змінює іншу.

18«Навіщо Ти вивів мене з утроби? Краще б я згас, перш ніж чиєсь око побачило мене,

19Був би я, наче й не був, від утроби до гробу перенесений.

20Мої дні нечисленні, тож відступись!Облиш мене, нехай я втішуся трохи

21Перш ніж я відійду — щоб ніколи не повернутися — До краю найглибшої пітьми;

22Край, чиє світло — темрява,Весь морок і безладдя,Чиє світло подібне до темряви.”