КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМІЇ 52 · Згадка про падіння Єрусалима

1Седекія мав двадцять один рік, коли став царем, і він царював у Єрусалимі одинадцять років. Ім’я його матері було Хамуталь, дочка Єремії з Лівни.

2Він чинив те, що було неугодне БОГУ, точнісінько так, як чинив Єгояким.

3Справді, Єрусалим та Юда були причиною гніву БОГА, аж поки вони не були відкинуті від Його присутності. Седекія ж повстав проти царя Вавилону.

4І дев’ятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця, цар Навуходоносор рушив проти Єрусалима з усім своїм військом. Вони взяли його в облогу і звели навколо нього вежі.

5Місто перебувало в стані облоги аж до одинадцятого року царя Седекії.

6До дев’ятого дня четвертого місяця голод у місті став нестерпним; не залишилося їжі для простого народу.

7Тоді [стіну] міста було пробито. Усі воїни втекли; вони вийшли з міста вночі через браму між двома мурами, що біля царського саду — хоча халдеї оточували місто з усіх боків — і рушили до Арави.

8Але халдейське військо кинулося навздогін за царем, і вони наздогнали Седекію в степах Єрихона, коли все його військо покинуло його й розпорошилося.

9Вони захопили царя і привели його перед царя Вавилону в Рівлу, що в землі Хамат; і той учинив над ним суд.

10Цар Вавилону звелів заколоти синів Седекії перед його очима; він також звелів заколоти всіх сановників Юди в Рівлі.

11Тоді очі Седекії були виколені, і закували його в мідні кайдани. Цар Вавилонський привів його до Вавилона і посадив його до в'язниці, [де він залишався] аж до дня своєї смерти.

12Десятого дня п’ятого місяця — себто в дев’ятнадцятий рік царя Навуходоносора, царя Вавилонського — прибув Навузардан, начальник сторожі, як представник царя Вавилонського в Єрусалимі.

13Він спалив Дім БОГА, царський палац і всі доми Єрусалима; і дім кожного вельможі він спалив дощенту.

14І все халдейське військо, що було з начальником сторожі, розвалило всі мури Єрусалима звідусіль.

15А залишок народу, що зостався в місті, перебіжчиків, які перекинулися до царя Вавилонського, і решту ремісників забрав у вигнання Навузардан, начальник сторожі. Та декого з найбідніших верств населення —

16декого з найбідніших у країні — Навузардан, начальник сторожі, залишив виноградарями та хліборобами.

17Халдеї потрощили мідні колони Дому БОГА, підніжки та мідне море, що було в Домі БОГА, і вивезли всю ту мідь до Вавилона.

18Забрали вони також казани, лопатки, щипці, кропильні чаші, ложки та ввесь інший мідний посуд, який використовували при служінні.

19Усе, що було з золота, і все, що було з срібла, забрав начальник сторожі: чаші, кадильниці, кропильні миси, казани, свічники, ложки та глеки.

20Два стовпи, одне море та дванадцять мідних волів, що підтримували його, і підстави, які цар Соломон дав для Дому БОГА, — в усіх цих речах було міді понад міру ваги.

21Щодо стовпів: кожен був вісімнадцять ліктів заввишки і дванадцять ліктів в обхваті; він був порожнистий, і [метал] був завтовшки в чотири пальці.

22На ньому зверху була мідна маківка; висота кожної маківки була п’ять ліктів, і довкола маківки була сітка, [оздоблена] гранатами, усе з міді; так само й для другого стовпа, теж із гранатами.

23Було дев’яносто шість гранатів, звернених назовні; усіх гранатів довкола сітки налічувалося сто.

24Начальник варти також узяв Сераю, первосвященика, і Цефанію, другого священика, та трьох охоронців порога.

25А з міста він узяв одного євнуха, який командував воїнами; сімох царських наближених радників, що перебували в місті; писаря воєначальника, який скликав до ополчення народ землі; та шістдесят чоловік із простого люду, що знаходилися всередині міста.

26Невузарадан, начальник варти, узяв їх і привів до царя Вавилонського в Рівлу.

27Цар Вавилонський уразив їх і віддав на смерть у Рівлі, в краю Хамат. Так Юда був вигнаний зі своєї землі.

28Ось число тих, кого вивів на вигнання Навуходоносор у сьомий рік: 3 023 юдеї.

29У вісімнадцятий рік Навуходоносора 832 особи [було вигнано] з Єрусалима.

30І двадцять третього року Навуходоносора Навузардан, начальник сторожі, виселив 745 юдеїв. Загальна кількість становила 4 600 осіб.

31У тридцять сьомому році вигнання царя Юдеї Йоахина, двадцять п’ятого дня дванадцятого місяця, цар Вавилону Евіл-Меродах, у рік, коли він став царем, зглянувся над царем Юдеї Йоахином і звільнив його з в’язниці.

32Він говорив з ним лагідно і поставив його престол вище за престоли інших царів, які були з ним у Вавилоні.

33Він зняв його в’язничний одяг, і [Йоахин] постійно їв у його присутності всю решту свого життя.

34Постійна частка їжі давалася йому за наказом царя Вавилону, частка на кожен день, до дня його смерті — по всі дні його життя.