КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМІЇ 48 · Суд над Моавом

1Щодо Моава. Так сказав ГОСПОДЬ Саваот, Бог Ізраїля: Горе, бо спустошений Нево, Кір’ятаїм захоплений і посоромлений, Твердиня посоромлена й повалена в жах!

2Немає більше слави Моава; У Хешбоні замислили, гра слів щодо Хешбона. зло проти неї: «Ходімо, покладемо край їй як народові!» Ти також, о Мадмене, замовкнеш;, гра слів щодо Мадмена, назви міста. Меч іде слідом за тобою.

3Слухайте! лемент із Хоронаїма, Спустошення й цілковита руїна!

4Розбитий Моав; Її малі голосно кричать;

5Сходять вони до Лухіта, Безперестанку плачучи; На узбіччі Хоронаїма Чути розпачливий зойк скорботи:

6Утікайте, рятуйте життя своє! І будьте мов Ароер у пустелі.

7Бо через те, що ти покладався На багатство своє та на скарби свої, Будеш і ти захоплений. І піде Кемош у вигнання Разом зі своїми священиками та вельможами.

8І прийде спустошник на кожне місто; Жодне місто не врятується. Долина буде спустошена, А рівнина зруйнована — бо ГОСПОДЬ сказав так.

9Дайте крила Моаву, Бо він мусить піти звідси. Міста його стануть пусткою, І ніхто не житиме в них.

10Проклятий той, хто недбало чинить діло ГОСПОДА! Проклятий той, хто стримує меч свій від крові!

11Спокійний був Моав від юності своєї — Він осів на дріжджах своїх І не був переливаним із посудини в посудину — Він ніколи не ходив у вигнання. Тому смак його добірний залишився, І букет його не зіпсувався.

12Але ось настають дні, — провіщає ГОСПОДЬ, — коли пошлю до нього тих, хто переливатиме його; вони спорожнять посудини його й розіб’ють глечики його.

13І засоромиться Моав через Кемоша, як Дім Ізраїля засоромився через Бетел, на якого покладався.

14Як можете ви казати: Ми воїни,Хоробрі мужі для війни?

15Спустошений Моав,У міста його увійшли,Добірні юнаки йогоЗійшли на різницю, — промовляє Цар, Чиє ім’я — БОГ Воїнств.

16Загибель Моава наближається,Падіння його насувається стрімко.

17Пожалійте його, всі, хто живе довкола нього,Усі ви, хто знає ім’я його!Скажіть: «Леле, зламано жезл могутній,Посох величний!»

18Зійди зі славиІ сядь у спразі, о жителько Прекрасного Дівона;Бо спустошник Моава ввійшов у твоє місто,Він зруйнував фортеці твої.

19Стань при дорозі й пильнуй,О жителько Ароера.Запитай того, хто втікає,І ту, що рятується:Скажи: «Що сталося?»

20Засоромлений Моав і вражений жахом;Вийте й кричіть уголос!Звістіть при Арноні,Що Моав спустошений!

21Суд прийшов на плоскогір’я — на Холон, Ягцу та Мефаат;

22на Дівон, Нево та Бет-Дівлатаїм;

23на Кір'ятаїм, Бет-Ґамул та Бет-Меон;

24на Керійот і Боцру — на всі міста землі Моава, далекі й близькі.

25Відтято могутність Моава,Силу його зламано, — промовляє БОГ.

26Упийте його,Бо він загордився проти БОГА.Моав блюватиме, аж поки не виснажиться,І він також стане посміховиськом.

27Хіба не був Ізраїль посміховиськом для тебе?Хіба його спіймали поміж злодіями,Що ти киваєш головою,Щоразу коли говориш про нього?

28Покиньте містаІ оселіться в скелях,О жителі Моава!Будьте мов голубка, що гніздитьсяПо краях урвища.

29Чули ми про гордість Моава — Вельми гордий він — Про зарозумілість його і гординю, Його пиху та звеличення себе.

30Я знаю зухвальство його, — говорить БОГ, — нечестя, що в ньому, нечестя, яке він учинив.

31Тому голоситиму Я за Моавом, кричатиму за всім Моавом, стогнатиму за людьми Кір-Хереса.

32З більшим плачем, ніж за Язером, плачу за тобою, о виноградна лозо Сівми, Чиї паростки перейшли море, Сягнули до моря, до Язера. Спустошник напав На збір твоїх фіґ та винограду.

33Радість і веселощі Зникли з родючого поля, З землі Моава; Поклав Я край вину в чавилах, Ніхто не топче [виноград] із вигуками — Той вигук уже не вигук.

34Здіймається зойк від Хешбона до Елеале, Підносять голос свій аж до Ягаца, Від Цоара до Хоронаїма та Еґлат-Шелішії. Бо й Води Німріму Стануть спустошенням.

35І покладу Я край у Моаві, — говорить БОГ, — Тим, хто приносить жертву на узвишші Та кадить богові своєму.

36Тому Серце Моє стогне за Моавом, немов сопілка; Немов сопілка, серце Моє стогне За людьми Кір-Хереса — Тому Надбання, які вони здобули, загинуть —

37Бо кожна голова полисіла, І кожна борода обтята; На всіх руках порізи, А на стегнах веретище.

38На всіх покрівлях Моава Та на майданах його Нема нічого, крім плачу; Бо розбив Я Моава, Немов посудину, якої ніхто не бажає, — говорить БОГ.

39Як побитий він! Ридайте! Як повернув Моав спину в соромі! Моав стане посміховиськом І жахом для всіх довкола нього.

40Бо так сказав БОГ: Ось він ширяє, як орел, І розпростирає крила свої над Моавом!

41Керійот буде здобуто, І твердині будуть захоплені. Того дня серце воїнів Моава Буде як серце жінки в пологах.

42І винищений буде Моав як народ, Бо він звеличався проти БОГА.

43Страх, і яма, і пастка На тебе, жителю Моава! — провіщає БОГ.

44Хто втікає від страху, Впаде в яму; І хто вибереться з ями, Упійманий буде в пастку. Бо Я наведу на Моав Рік їхньої погибелі — провіщає БОГ.

45Під тінню Хешбона Втікачі спиняються знесилені; Бо вийшов вогонь із Хешбона, Полум'я із середовища Сихона, І пожирає чоло Моава, Тім'я народу Шаона.

46Горе тобі, о Моаве! Загинув народ Кемоша, Бо синів твоїх забрано в полон, Твоїх дочок — у вигнання.

47Та Я поверну долю Моава в прийдешні дні — провіщає БОГ. Досі суд над Моавом.