КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМІЇ 44 · Суд над юдеями в Єгипті

1Слово, що було до Єремії про всіх юдеїв, які живуть у землі Єгипетській, живуть у Міґдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, та в землі Патрос:

2Так сказав БОГ Воїнств, Бог Ізраїлів: Ви бачили все лихо, яке Я навів на Єрусалим і на всі міста Юдеї. Вони сьогодні руїна, і ніхто не живе в них,

3через лиходійства, що вони коїли, аби гнівити Мене, ходячи приносити пахощі на поклоніння іншим богам, яких вони не знали — ні вони, ні ви, ні предки ваші.

4Та Я невпинно посилав до вас усіх Моїх слуг пророків, промовляючи: «Благаю вас, не робіть цієї мерзоти, яку Я ненавиджу».

5Але вони не послухали й не схилили вуха, щоб відвернутися від свого зла й не приносити пахощів іншим богам;

6тому вилився лютий гнів Мій і запалав проти міст Юдеї та вулиць Єрусалима. І стали вони спустошеною руїною, як є й донині.

7А нині так сказав ВІЧНИЙ, Бог Воїнств, Бог Ізраїлів: Чому чините ви таке велике зло самим собі, щоб був винищений у вас кожен чоловік і жінка, дитя й немовля з-посеред Юдеї, і щоб не лишилося по вас останку?

8Бо ви гнівите Мене своїми діяннями, приносячи пахощі іншим богам у землі Єгипетській, куди ви прийшли оселитися, щоб бути винищеними й стати прокляттям і наругою серед усіх народів землі.

9Чи забули ви лиходійства предків ваших, і царів Юдеї та дружин їхніх, і ваші власні лиходійства та діяння дружин ваших, що чинилися в землі Юдейській і на вулицях Єрусалима?

10Ніхто не виявив каяття до цього дня, і ніхто не мав благоговіння. Ви не ходили за Вченням і законами, які Я поклав перед вами та перед предками вашими.

11Воістину, так промовляє БОГ Воїнств, Бог Ізраїля: Ось Я спрямую Лице Моє проти вас на кару, щоб винищити всю Юдею.

12І візьму Я останок Юдеї, які обернули обличчя свої до землі Єгипетської, щоб піти й перебувати там, і загинуть вони дощенту в землі Єгипетській. Поляжуть вони від меча, загинуть від голоду; від малого й до великого помруть від меча та голоду, і стануть вони прокляттям і спустошенням, клятьбою та наругою.

13І покараю Я тих, хто живе в землі Єгипетській, як покарав Єрусалим, — мечем, голодом і моровицею.

14І з останку Юдеї, що прийшли пожити тут, у землі Єгипетській, не зостанеться ні вцілілого, ні втікача, щоб повернутися до землі Юдейської. Хоч усі вони й прагнуть повернутися та мешкати там, ніхто не повернеться, окрім [кількох] уцілілих.

15Тоді відповіли Єремії — усі мужі, які знали, що їхні жінки приносили кадильні жертви іншим богам; усі присутні жінки, велике зібрання; та ввесь народ, що жив у Патросі, у землі Єгипетській:

16«Не послухаємо ми тебе в тій справі, про яку ти говорив нам в ім’я БОГА».

17Навпаки, ми виконаємо все, що обіцяли: кадити Цариці Небесній і виливати їй узливання, як робили ми і наші предки, наші царі й наші сановники в містах Юдеї та на вулицях Єрусалима. Бо тоді ми мали хліба вдосталь, і жили заможно, і лиха не зазнавали.

18А відколи перестали ми кадити Цариці Небесній і виливати їй узливання, терпимо нестачу в усьому та гинемо від меча й голоду.

19І коли ми кадимо Цариці Небесній і виливаємо їй узливання, хіба ж без згоди наших чоловіків ми робимо жертовні коржі за її подобою та виливаємо їй узливання?»

20Єремія відповів усьому народові, чоловікам і жінкам — усьому народові, що сперечався з ним, мовивши:

21«Воістину, ті приношення, які ви приносили в містах Юдеї та на вулицях Єрусалима — ви, ваші предки, ваші царі, ваші вельможі та народ краю, — згадав БОГ, і спали вони Йому на думку!

22Коли БОГ уже не міг зносити ваших лихих діянь і гидот, які ви коїли, тоді земля ваша стала спустошенням, жахом і прокляттям, безлюдною, як воно є й донині.

23Через те, що ви кадили і грішили проти БОГА та не корилися БОГУ — Його Вченню, Його законам і Його настановам не слідували, — тому й спіткало вас оце лихо, як воно є й донині».

24І сказав іще Єремія всьому народу та всім жінкам: «Слухайте слово БОГА, усі юдеї, що перебувають у землі Єгипетській!

25Так сказав ГОСПОДЬ Саваот, Бог Ізраїля: Ви і ваші жінки підтвердили ділом те, що вирекли словами: «Ми неодмінно виконаємо обітниці, які дали, щоби кадити Цариці Небесній і виливати їй узливання». Тож сповняйте обітниці ваші; виконуйте ваші обітниці!

26«Тож слухайте слово ГОСПОДА, всі юдеї, що мешкають у землі Єгипетській! Ось, Я присягнувся Моїм великим ім’ям, — сказав ГОСПОДЬ, — що ніхто з юдеїв у всій землі Єгипетській ніколи більше не прикличе Мого імені, кажучи: “Як живий Владика ГОСПОДЬ!”

27Я пильнуватиму над ними їм на лихо, а не на добро; всі юдеї в землі Єгипетській будуть винищені мечем та голодом, аж поки не перестануть бути.

28Лише небагато тих, хто врятується від меча, повернуться з землі Єгипетської до землі Юди. Увесь залишок Юди, що прийшов до землі Єгипетської пожити там, пізнає, чиє слово сповниться — Моє чи їхнє!

29«І ось це буде вам знаком, — проголошує ГОСПОДЬ, — що Я покараю вас на цьому місці, аби ви пізнали, що Мої погрози кари проти вас неодмінно сповняться:

30Так сказав ГОСПОДЬ: Я віддам фараона Гофру, царя Єгипту, до рук ворогів його, тих, хто шукає його життя, так само, як віддав Я царя Юди Седекію до рук вавилонського царя Навуходоносора, ворога його, що шукав його життя».