КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМІЇ 25 · Сімдесят років полону

1Слово, що було до Єремії про весь народ Юдеї четвертого року царя Єгоякима, сина Йосії Юдейського, який був першим роком царя Навуходоносора Вавилонського.

2Ось що пророк Єремія промовив до всього народу Юдеї та до всіх жителів Єрусалима:

3Від тринадцятого року царя Йосії, сина Амона Юдейського, і до цього дня — ось ці двадцять три роки — слово БОГА приходило до мене. Я промовляв до вас неустанно, але ви не слухали.

4Ба більше, БОГ постійно посилав до вас усіх Своїх слуг пророків, але ви не слухали і не прихиляли вуха свого, щоб почути,

5коли вони казали: «Відверніться кожен від своїх злих доріг та лихих учинків своїх, щоб перебувати вам споконвіку й довіку на землі, яку БОГ дав вам та вашим праотцям.

6Не ходіть слідом за іншими богами, щоб служити їм і поклонятися їм. Не гнівіть Мене тим, що зробили власні руки ваші, і Я не наведу лиха на вас».

7Та ви не слухали Мене, — проголошує БОГ, — а гнівили Мене ділом рук своїх собі на біду.

8Воістину, так мовив БОГ Воїнств: Оскільки ви не послухали Моїх слів,

9Я пошлю по всі народи півночі, — проголошує БОГ, — і по Мого слугу, царя Навуходоносора Вавилонського, і наведу їх на цей край та на його мешканців, і на всі ці довколишні народи. Я вигублю їх дощенту й учиню їх спустошенням, посвистом — руїнами навіки.

10І відніму в них звук веселощів та радості, голос молодого і молодої, і шум жорен, і світло світильника.

11Ця вся земля стане спустошеною руїною. І ті народи служитимуть цареві Вавилона сімдесят років.

12А коли сповняться сімдесят років, Я покараю царя Вавилона і той народ, і землю Халдейську за їхні гріхи, — промовляє БОГ, — і оберну її на вічну пустку.

13І наведу Я на ту землю все, що виголосив проти неї, все, що записане в цій книзі, — те, що пророкував Єремія проти всіх народів.

14Бо й вони самі будуть поневолені багатьма народами та великими царями; і Я відплачу їм за їхніми діяннями та за вчинками їхніх рук.

15Бо так сказав мені ВІЧНИЙ, Бог Ізраїля: «Візьми з Моєї руки цю чашу вина — гніву — і напої з неї всі народи, до яких Я посилаю тебе.

16Нехай вони п'ють, і хитаються, і шаленіють перед мечем, якого Я посилаю поміж них».

17І взяв я чашу з БОЖОЇ руки, і напоїв усі народи, до яких послав мене БОГ:

18Єрусалим і міста Юди, і царів її, і вельмож її, щоб обернути їх на спустошену руїну, на посвист і на прокляття, — як воно є сьогодні;

19Фараона, царя Єгипту, і придворних його, і вельмож його, і весь народ його;

20і весь різнорідний люд; і всіх царів землі Уц; і всіх царів землі Филистимської — Ашкелон, Газу, Екрон і останок Ашдода;

21Едома, Моава і синів Аммона;

22і всіх царів Тира, і всіх царів Сидона, і всіх царів прибережних земель, що за морем;

23Дедана, Тему і Буза, і всіх, хто стриже собі волосся на скронях;

24і всіх царів Аравії, і всіх царів різнорідних народів, які живуть у пустелі;

25усіх царів Зімрі, і всіх царів Еламу, і всіх царів Мідії;

26усіх царів півночі, чи далеких, чи близьких один до одного — усі царські землі, що на землі. І останнім із усіх питиме цар Шешаху «Вавилона».

27Скажи їм: «Так сказав БОГ Воїнств, Бог Ізраїлів: Пийте і впийтеся, і блюйте; упадіть і більше не вставайте через меч, який Я посилаю між вас».

28І якщо вони відмовляться взяти чашу з твоєї руки, щоб пити, скажи їм: «Так сказав БОГ Воїнств: Ви мусите пити!

29Якщо Я наводжу кару спершу на місто, яке носить Моє ім'я, то чи сподіваєтеся ви залишитися безкарними? Ви не залишитеся безкарними, бо Я кличу меч проти всіх мешканців землі — проголошує БОГ Воїнств».

30Ти ж пророкуй їм усе це й скажи їм: БОГ гримить з висоти,І подає голос зі святої оселі —Голосно рикає над [земною] оселеюІ вигукує, мов чавильники винограду —Проти всіх мешканців землі.

31Гул дійшов до кінців землі,Бо в БОГА тяжба з народами,І Він судиться з усякою плоттю —Віддаючи нечестивих мечу — проголошує БОГ.

32Так сказав БОГ Воїнств:Ось лихо переходитьВід народу до народу;Здіймається велика буряЗ найвіддаленіших країв землі.

33І в той день земля буде вкрита трупами вбитих БОГОМ від одного кінця до іншого. За ними не плакатимуть, їх не зберуть і не поховають; вони стануть гноєм на поверхні землі.

34Ридайте, пастирі, і кричіть, Посипайтеся [порохом], проводирі отари! Бо наблизився день вашого забою. Я розіб'ю вас на друзки, І впадете ви, немов коштовна посудина.

35Не стане втечі для пастирів, І порятунку — для проводирів отари.

36Чуйте, зойк пастирів, І виття проводирів отари! Бо БОГ спустошує їхнє пасовище.

37Мирні луки будуть винищені Лютим гнівом БОЖИМ.

38Немов лев, [Бог] вийшов із лігва; Земля стала пусткою Через гнітючий гнів, Через таку люту лють.