КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМІЇ 22 · Застереження царям Юдеї

1Так сказав БОГ: Зійди до палацу царя Юди і промов там це слово.

2Скажи: «Почуй слово БОГА, царю Юди, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і сановники твої, і підданці твої, що входите цими брамами!

3Так сказав БОГ: Чиніть правосуддя і справедливість; рятуйте пограбованого від руки гнобителя; чужинця, сироту та вдову не кривдьте; не коїть беззаконня і не проливайте невинної крові на цьому місці.

4Бо якщо ви справді сповните цей наказ, тоді брамами цього палацу входитимуть царі з роду Давидового, що сидять на його престолі, їдучи на запряжених кіньми колісницях, зі своїми сановниками та своїми підданцями.

5Якщо ж ви не послухаєте цих наказів, то Собою клянуся — провіщає БОГ, — що палац цей стане руїною».

6Бо так сказав БОГ про царський палац Юди: Ти для Мене немов Ґілеад, мов вершина Лівану; та воістину оберну тебе на пустелю, на міста безлюдні.

7Я призначу проти тебе нищителів, кожного зі знаряддям його; і зрубають вони добірні кедри твої та повергнуть їх у вогонь.

8І проходитимуть повз це місто численні народи, і питатимуть один одного: «Чому БОГ так учинив із цим великим містом?»

9і буде відповідь: «За те, що вони зреклися завіту з ВІЧНИМ, Богом своїм, і вклонялися іншим богам та служили їм».

10Не плачте за померлим і не голосіть за ним; плачте радше за тим, хто відходить, бо він уже ніколи не повернеться, щоб побачити край свого народження!

11Бо так сказав БОГ про Шаллума, сина Йосії, царя Юдеї, який посів царство після батька свого Йосії, але який відійшов із цього місця: Він більше ніколи сюди не повернеться.

12Він помре в тому місці, куди був вигнаний, і більше не побачить цієї землі.

13Горе тому, хто будує свій дім неправдою І світлиці свої несправедливістю, Хто змушує ближнього свого працювати задарма І плати йому не дає,

14Хто думає: Збудую собі величний палац Із розлогими світлицями, Прорубаний вікнами, Обшитий кедром, Пофарбований суриком!

15Чи вважаєш ти, що стаєш більшим царем, Бо змагаєшся в кедрі? Твій батько їв і пив І чинив правосуддя та справедливість — Тоді все йшло добре в нього.

16Він захищав права вбогого та нужденного — Тоді все було добре. Це і є справді слухатися Мене — проголошує БОГ.

17Але очі твої та серце твоє лише На неправедній наживі, На пролитті крові невинного, На чиненні кривди та насильства.

18Воістину, так сказав БОГ про Йоакима, сина Йосії, царя Юдеї: Не будуть оплакувати його: «Ой, брате! Ой, сестро!» Не будуть оплакувати його: «Ой, володарю! Ой, його величносте!»

19Він матиме поховання осла, Виволочений і кинутий лежати За брамами Єрусалима.

20Зійди на Ливан і кричи, Піднеси голос свій у Башані, Кричи з Аваріму, Бо розбиті всі твої коханці.

21Я промовляв до тебе за днів твого процвітання; Ти сказала: «Не буду слухати». Таким був твій шлях від самої юності, Ти не хотіла слухатися Мене.

22Усіх твоїх пастирів пожере вітер, І коханці твої підуть у полон. Тоді ти осоромишся й будеш принижена Через усе твоє безпутство.

23Ти, що живеш на Ливані, Звивши гніздо серед кедрів, Скільки ж ласки матимеш, Коли нападуть на тебе болі, Муки, немов у породіллі!

24Як живий Я, — проголошує БОГ, — коли б ти, о царю Коніє, сину Єгоякима, Юдейський, був навіть печаткою на моїй правиці, то й звідти Я зірвав би тебе.

25Я віддам тебе до рук тих, що шукають твоєї душі, і до рук тих, перед якими ти тремтиш, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук Халдеїв.

26І вижну Я тебе та матір твою, що породила тебе, в інший край, де ви не народилися; і там ви обоє помрете.

27До землі ж, до якої прагне душа їхня вернутися, вони не повернуться.

28Хіба цей чоловік Конія — Нікчемний розбитий горщик, Посудина, якої ніхто не бажає? Чому ж вигнано його та потомство його І кинуто в землю, якої вони не знали?

29О земле, земле, земле, Слухай слово БОГА!

30Так сказав БОГ: Запишіть цього мужа без спадкоємця, Того, хто повік не матиме успіху; Бо жоден із його нащадків не буде допущений Сидіти на троні Давида І знову правити в Юді.