КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМІЇ 18 · Гончар і глина

1Слово, яке надійшло до Єремії від БОГА:

2«Зійди до дому ганчаря, і там Я сповіщу тобі Мої слова».

3І зійшов я до дому ганчаря, і побачив його за роботою біля круга.

4І якщо посудина, яку він робив, псувалася, як трапляється з глиною в руках ганчаря, він переробляв її на іншу посудину, таку, яку ганчар вважав за належне зробити.

5Тоді надійшло слово БОГА до мене:

6О Доме Ізраїлів, чи не можу Я вчинити з вами так, як цей ганчар? — говорить БОГ. Ось як глина в руках ганчаря, так і ви в Моїх руках, о Доме Ізраїлів!

7В одну мить Я можу постановити про народ чи про царство, що воно має бути викорінене, розорене й знищене;

8але якщо той народ, проти якого Я виніс постанову, навернеться від свого зла, Я зміню Свою думку щодо покарання, яке замислив навести на нього.

9А іншої миті Я можу постановити про народ чи про царство, що воно має бути збудоване й насаджене;

10але якщо воно робитиме лихе в Моїх очах і не слухатиметься Мене, тоді Я зміню Свою думку щодо блага, яке замислив дарувати йому.

11А тепер промов до мужів Юди та до мешканців Єрусалима: Так сказав БОГ: Ось Я готую проти вас лихо й укладаю задуми проти вас. Наверніться ж кожен зі своєї злої дороги й виправте шляхи ваші та діяння ваші!

12Але вони скажуть: «Марно! Ми й надалі триматимемося власних намірів; кожен з нас діятиме за сваволею свого лихого серця».

13Воістину, так сказав БОГ:Розпитайте серед народів:Хто чув щось подібне?Діва Ізраїлева вчинилаЖахливе діло.

14Чи ж полишає сніг Ливану скелі гірські? Чи зникають холодні води, що течуть здалека?

15Але Мій народ забув Мене: Вони приносять жертви марноті: Спіткнулися вони на дорогах своїх — На стародавніх стежках — І пішли натомість манівцями, Дорогою невторованою.

16Так що земля їхня стане спустошенням, Предметом посвисту навіки. Кожен перехожий зжахнеться І похитає головою.

17Немов східним вітром, Я розвію їх Перед ворогом. Я погляну на спину їхню, а не на обличчя, У день їхнього лиха.

18Вони сказали: «Ходімо, укладімо змову проти Єремії, — бо не зникне настава у священника, ані порада у мудрого, ані пророцтво у пророка. Ходімо, вразьмо його язиком, і не дослухаймося більше до всіх отих слів його».

19Почуй мене, о ВІЧНИЙ, — І зваж на те, що кажуть вороги мої!

20Чи ж відплачують за добро злом? А вони викопали яму для мене. Згадай, як я стояв перед Тобою, Щоби благати за них, Щоби відвернути гнів Твій від них!

21О, віддай дітей їхніх на голод, Посічи їх мечем. Нехай дружини їхні стануть бездітними Й удовицями, Нехай мужі їхні будуть уражені моровицею, А юнаки їхні побиті в бою мечем.

22Нехай зойк почується з їхніх осель, Коли Ти раптово наведеш на них грабіжників; Бо вони викопали яму, щоб зловити мене, І розставили тенета для ніг моїх.

23О ВІЧНИЙ, Ти знаєш Усі їхні змови, щоб убити мене. Не прощай беззаконня їхнього, Не стирай провини їхньої з-перед лиця Твого. Нехай спіткнуться вони перед Тобою — Учини з ними так у час гніву Твого!