ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 9 · Давид і Мефівошет

1Давид запитав: «Чи зостався ще хто-небудь із Дому Саула, з ким я міг би зберегти вірність заради Йонатана?»

2Був же слуга Дому Саула на ім’я Ціва, і покликали його до Давида. «Чи ти Ціва?» — запитав його цар. «Так, пане», — відповів той.

3Цар продовжив: «Чи є ще хтось із Дому Саула, з ким я міг би зберегти вірність, як обіцяно перед Богом?» Ціва відповів цареві: «Так, є ще син Йонатана, у якого скалічені ноги».

4«Де він?» — запитав цар, і Ціва сказав цареві: «Він у домі Махіра, сина Амміїла, в Ло-Деварі».

5Цар Давид послав привести його з дому Махіра, сина Амміїла, з Ло-Девару;

6і коли Мефівошет, син Йонатана, сина Саула, прийшов до Давида, він упав на обличчя своє і вклонився до землі. Давид сказав: «Мефівошете!» — і той відповів: «До твоїх послуг, пане».

7Давид сказав йому: «Не бійся, бо я збережу вірність тобі заради батька твого Йонатана. Я поверну тобі всю землю діда твого Саула; понад те, ти завжди їстимеш за моїм столом».

8[Мефівошет] знову вклонився до землі і сказав: «Що є раб твій, аби ти зглянувся на мертвого пса, такого як я?»

9Цар покликав Ціву, управителя Саула, і сказав йому: «Я віддаю онукові твого пана все, що належало Саулу та всій його родині».

10Ти, і сини твої, і раби твої будете обробляти для нього землю та звозитимете [її врожай], аби дати їжу онукові твого володаря, щоб він жив із неї; але Мефівошет, онук твого володаря, завжди їстиме за моїм столом». — А мав Ціва п’ятнадцять синів і двадцять рабів. —

11І сказав Ціва цареві: «Твій раб учинить усе саме так, як володар мій цар наказав йому». «Мефівошет же їстиме за моїм столом, наче один із царських синів».

12Мав Мефівошет малого сина на ім’я Міха; і всі, хто належав до дому Ціви, працювали на Мефівошета.

13І жив Мефівошет у Єрусалимі, бо повсякчас їв за царським столом. Був він кульгавий на обидві ноги.