ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 3 · Зміцнення дому Давида

1Війна між Домом Саула та Домом Давида була затяжною; але Давид дедалі міцнів, тоді як Дім Саула слабшав.

2Сини народилися в Давида в Хевроні: Його первістком був Амнон, від Ахіноами з Єзреелу;

3другим його був Хілеав, від Авіґаїл, дружини Навала кармеліта; третім був Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя Ґешурського;

4четвертим був Адонія, син Хаґґіти; п'ятим був Шефатія, син Авіталі;

5і шостим був Їтреам, від Еґли, дружини Давида. Вони народилися в Давида в Хевроні.

6Під час війни між Домом Саула та Домом Давида Авнер підтримував Дім Саула.

7А в Саула була наложниця на ім'я Ріцпа, дочка Аї; і [Іш-бошет] сказав до Авнера: «Чому ти ліг із наложницею батька мого?»

8Авнер вельми обурився від того, що сказав Іш-бошет, і відповів: «Хіба я собача голова з Юди? Ось я вірно служив Дому батька твого Саула, і рідні його, і друзям його, і не здав тебе до рук Давида; а ти сьогодні — за цю жінку — докоряєш мені!

9Нехай так учинить Бог Авнерові і так додасть, якщо я не зроблю для Давида так, як поклявся йому БОГ —

10передати царство від Дому Саула і встановити престол Давида над Ізраїлем та Юдою від Дана до Беер-Шеви».

11[Іш-бошет] не міг більше нічого сказати у відповідь Авнерові, бо боявся його.

12Авнер негайно послав посланців до Давида, кажучи: «Кому належатиме земля?», і сказати [далі]: «Уклади союз зі мною, і я допоможу тобі та наверну весь Ізраїль на твій бік».

13Він відповів: «Добре; я укладу союз із тобою. Але одну вимогу висуваю до тебе: Не з’являйся перед моїм обличчям, якщо не приведеш Міхаль, дочку Саула, коли приходитимеш перед моє обличчя».

14Давид також послав вісників до Іш-Бошета, сина Саула, щоб сказати: «Віддай мені мою дружину Міхаль, за яку я заплатив викуп сотнею філистимлянських крайніх плотей».

15І послав Іш-Бошет, і звелів забрати її від [її] чоловіка, Палтієла, сина Лаїша.

16Чоловік її йшов із нею аж до Бахуріма, плачучи слідом за нею; тоді Авнер наказав йому повернутися назад, і той пішов назад.

17Авнер же радився зі старійшинами Ізраїля, кажучи: «Ви й раніше бажали, щоб Давид був царем над вами.

18Тепер дійте! Бо ГОСПОДЬ сказав про Давида: Я визволю Мій народ Ізраїль з рук філистимлян та з рук усіх інших ворогів його через Мого слугу Давида».

19Авнер також розмовляв із веніяминянами; потім Авнер пішов і сповістив Давида в Хевроні про всі бажання Ізраїля та всього Дому Веніяминового.

20Коли Авнер прийшов до Давида в Хеврон, у супроводі двадцятьох чоловіків, Давид влаштував бенкет для Авнера та чоловіків, що були з ним.

21Авнер сказав Давидові: «Тепер я піду й зберу ввесь Ізраїль до Вашої Величності. Вони укладуть союз із тобою, і ти царюватимеш над усім, чого забажає серце твоє». І відпустив Давид Авнера, і той пішов неушкодженим.

22Саме тоді воїни Давида та Йоав повернулися з набігу, несучи з собою велику здобич; Авнера вже не було з Давидом у Хевроні, бо він був відпущений і пішов неушкодженим.

23Коли Йоав і все військо, що було з ним, прибули, Йоаву сповістили, що Авнер, син Нера, приходив до царя, і той відпустив його, і він пішов неушкодженим.

24І прийшов Йоав до царя та сказав: «Що ти вчинив? Ось, приходив до тебе Авнер; чому ти відпустив його? Тепер він пішов геть!

25Чи ж ти не знаєш, що Авнер, син Нера, приходив лише для того, щоб ошукати тебе, розвідати твій вихід і вхід та дізнатися про все, що ти задумуєш?»

26Йоав вийшов від Давида і послав посланців услід за Авнером, і вони повернули його назад від цистерни Сіра; але Давид нічого про це не знав.

27Коли Авнер повернувся до Хеврона, Йоав відвів його вбік усередині брами, щоб поговорити з ним наодинці; там він уразив його в живіт. Так [Авнер] помер за пролиття крові Асаїла, брата Йоава.

28Опісля, коли Давид почув про це, він сказав: «І я, і царство моє навіки невинні перед БОГОМ у пролитті крові Авнера, сина Нера.

29Нехай [провина] впаде на голову Йоава і на весь дім його батька. Нехай ніколи дім Йоава не залишається без того, хто страждає на витікання чи висип, або чоловіка, що береться за веретено, або вбитого мечем, або того, хто терпить нестачу хліба».—

30А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він убив їхнього брата Асаїла під час битви при Гівоні.—

31Тоді Давид звелів Йоаву та всьому війську, що було з ним, роздерти одяг свій, підперезатися веретищем і чинити плач перед Авнером; і сам цар Давид ішов за похоронними ношами.

32І поховали Авнера в Хевроні; цар голосно заплакав коло могили Авнера, і все військо плакало.

33І виголосив цар цю жалобну пісню над Авнером: «Чи ж смертю нікчеми належало вмерти Авнерові?

34Руки твої не були зв’язані, Ноги твої не були закуті в кайдани; Але впав ти, як падають Перед людьми підступними!» І все військо продовжувало плакати над ним.

35І прийшли всі воїни схиляти Давида скуштувати їжі, поки ще тривав день; але Давид поклявся: «Нехай так учинить зі мною Бог і ще додасть, якщо я скуштую хліба чи будь-чого іншого до заходу сонця».

36Усі воїни взяли це до уваги і схвалили, так само як усе військо схвалювало все, що тільки чинив цар.

37Того дня всі воїни й увесь Ізраїль пізнали, що не від волі царя було вбито Авнера, сина Нерового.

38І сказав цар до своїх слуг: «Чи ж не знаєте, що князь і муж великий упав цього дня в Ізраїлі?

39І нині я слабкий, хоч і помазаний цар; а ці люди, сини Церуї, надто жорстокі для мене. Нехай же відплатить БОГ лиходієві за його лиходійство!»