ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 2 · Давида помазано царем Юдеї

1Через деякий час потому Давид запитав у БОГА: «Чи зійти мені до одного з міст Юди?» БОГ відповів: «Так». Давид далі запитав: «До котрого мені зійти?» І БОГ відповів: «До Хеврона».

2І зійшов Давид туди разом із двома своїми дружинами, Ахіноам з Єзреелу та Авіґаїл, дружиною Навала кармеліта.

3Давид узяв також людей, які були з ним, кожного з його родиною, і вони оселилися в містах довкола Хеврона.

4Прийшли мужі Юди і там помазали Давида царем над Домом Юди. Давидові повідомили про людей Явеш-Гілеаду, які поховали Саула.

5Тоді послав Давид вісників до людей Явеш-Гілеаду і сказав їм: «Благословенні будьте ви у БОГА за те, що вчинили цей вияв вірності своєму володареві Саулу і поховали його.

6Нехай же БОГ виявить до вас істинну вірність; а також і я щедро винагороджу вас за те, що ви вчинили це діяння.

7А тепер скріпіться серцем і будьте мужніми; бо ваш володар Саул помер, і Дім Юди вже помазав мене царем над ними».

8Але Авнер, син Нера, воєначальник Саула, узяв Іш-Бошета, сина Саула, і перевів його до Маханаїма,

9і поставив його царем над Гілеадом, ашуритами, Єзреелом, Єфремом і Веніямином — над усім Ізраїлем.

10Іш-Бошету, синові Саула, було сорок років, коли він став царем над Ізраїлем, і царював він два роки. Але Дім Юди підтримував Давида.

11Час, упродовж якого Давид царював у Хевроні над Домом Юди, становив сім років і шість місяців.

12Одного разу Авнер, син Нера, та воїни Іш-Бошета, сина Саула, вирушили з Маханаїма до Ґівеона,

13І Йоав, син Церуїн, та вояки Давидові [теж] вийшли. Вони зійшлися одні з одними біля ставу Ґівеонського: одна група сіла по цей бік ставу, а інша група — по той бік ставу.

14І сказав Авнер до Йоава: «Нехай вийдуть юнаки й пограють перед нами». «Так, нехай вийдуть», — відповів Йоав.

15І вийшли вони, і були полічені: дванадцять від Веніямина та Іш-Бошета, сина Саулового, і дванадцять із вояків Давидових.

16Кожен схопив свого супротивника за голову [і встромив] свій кинджал у бік свого супротивника; так полягли вони разом. І названо те місце, що в Ґівеоні, Хелкат-Гацурім.

17І зчинилася того дня жорстока битва, і були розбиті Авнер та мужі Ізраїлеві вояками Давидовими.

18І були там три сини Церуїні — Йоав, Авішай та Асаїл. Асаїл же був прудконогий, мов газель у чистому полі.

19І погнався Асаїл за Авнером, не звертаючи ні праворуч, ні ліворуч у гонитві своїй за Авнером.

20Озирнувся Авнер назад і крикнув: «Чи це ти, Асаїле?» «Так, це я», — відповів той.

21І сказав йому Авнер: «Зверни праворуч або ліворуч, схопи одного з наших юнаків і зніми з нього туніку його». Але Асаїл не захотів відступити.

22І знову благав Авнер Асаїла: «Перестань переслідувати мене, бо змушений буду вразити тебе на смерть. Як же дивитимусь я в обличчя братові твоєму Йоаву?»

23Та коли він відмовився відступитися, Авнер ударив його в живіт заднім кінцем списа, і спис пройшов наскрізь через спину його. Він упав там і помер на місці. І кожен, хто приходив на те місце, де впав і помер Асаїл, зупинявся;

24А Йоав та Авішай продовжували гнатися за Авнером. І сонце вже заходило, коли вони дісталися пагорба Амма, що навпроти Ґіаху на шляху до Ґів'онської пустині.

25І зібралися сини Веніяминові за Авнером в один загін, і стали на верхів'ї пагорба.

26І закликав тоді Авнер до Йоава: «Чи вічно пожиратиме меч? Хіба ти не знаєш, яка гіркота буде наприкінці? Доки ж ти зволікатимеш звеліти війську припинити погоню за рідними братами своїми?»

27І відповів Йоав: «Як живий Бог! Якби ти не заговорив, то люди покинули б гнатися за братами своїми лише вранці».

28Тоді засурмив Йоав у ріг, і все військо зупинилося; вони облишили переслідувати Ізраїля і припинили битву.

29А Авнер та люди його йшли Аравою всю ту ніч і, перейшовши Йордан, пройшли через увесь Бітрон, аж доки прийшли до Маханаїму.

30Йоав же припинив гонитву за Авнером, зібрав усе військо, і виявилося, що бракує дев'ятнадцяти воїнів Давидових, окрім Асаїла.

31А слуги Давидові вразили Веніяминівців та мужів Авнерових, і полягло їх триста шістдесят чоловіка.

32І підняли вони Асаїла та поховали його в батьківській гробниці у Вифлеємі. Потім Йоав та люди його йшли всю ніч; і розвиднілося їм у Хевроні.