ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 23 · Останні слова Давида

1Ось останні слова Давида: Віщування Давида, сина Єссеєвого,Віщування мужа, поставленого високо, Помазанця Бога Якового,Улюбленця пісень Ізраїля:

2Дух БОГА промовляв через мене,Боже слово — на моєму язиці;

3Бог Ізраїля промовив,Скеля Ізраїля сказала про мене:«Той, хто панує над людьми справедливо,Той, хто панує у страху Божому,

4Як світло ранку на сході сонця,Ранок безхмарний —Крізь сонячне сяйво й дощ[Виводить] зелень із землі».

5Чи не непохитний Дім мій перед Богом?Бо мені даровано вічний заповіт,Укладений у всьому й забезпечений.Чи ж не зростить [Бог] увесь мій успіхІ [моє] кожне бажання?

6А безбожні всіБудуть відкинуті, немов терен;Бо ніхто не братиме їх рукою.

7Той, хто торкається їх,Мусить озброїтися залізомІ ратищем списа;І вони мають бути спалені вогнем на місці.

8Ось імена воїнів Давида: Йошев-Башевет, тахкемонієць, головний воєначальник — він Адіно езнеянин; [він підняв спис свій] на вісімсот і вразив їх одного разу.

9Поруч із ним був Елеазар, син Додо, сина Ахохі. Він був одним із трьох воїнів із Давидом, коли вони кинули виклик филистимлянам, зібраним там на битву. Військо Ізраїля відступило,

10але він стояв непохитно. Він разив филистимлян, доки не втомилася його рука і його долоня не прилипла до меча; і БОГ явив велику перемогу того дня. Тоді військо повернулося слідом за ним — але лише для того, щоб обдирати [вбитих].

11Поруч із ним був Шамма, син Аґе, гарарит. Філістимляни зібралися силою там, де була ділянка землі, повна сочевиці; і військо втекло від філістимлян.

12Та [Шамма] став посеред ділянки, оборонив її і розбив філістимлян. Так учинив БОГ велику перемогу.

13Одного разу, під час жнив, троє з тридцяти ватажків зійшли до Давида до печери Адуллам, коли загін філістимлян стояв табором у долині Рефаїм.

14Давид був тоді у твердині, а залога філістимлян була тоді у Вифлеємі.

15Відчув Давид прагнення і мовив: «Якби ж то хто дав мені напитися води з криниці, що біля брами Вифлеєма!»

16Тоді троє воїнів пробилися крізь табір філістимлян, зачерпнули води з криниці, що біля брами Вифлеєма, і понесли назад. Але коли принесли її до Давида, він не захотів пити її, а вилив її як узливання БОГУ.

17Бо він сказав: «БОГ борони, щоб я вчинив це! Хіба [питиму я] кров людей, які йшли, важачи власним життям?» І він не захотів пити її. Такими були подвиги трьох воїнів.

18Авішай, брат Йоава, сина Церуї, був головою іншої трійки. Одного разу він підняв свій спис проти трьохсот і побив їх.

19Він здобув ім'я серед трьох; оскільки він був найшанованішим серед трьох, він став їхнім провідником. Проте він не дорівнявся до тих трьох.

20Беная, син Єгояди, з Кавцеїлу, був хоробрим воїном, що звершив великі діла. Він убив двох [синів] Аріїла Моавського. Якось, сніжного дня, він зійшов у яму і вбив лева.

21Він також убив єгиптянина, чоловіка велетенського. Єгиптянин мав спис у своїй руці, проте [Беная] зійшов проти нього з палицею, вирвав спис із руки єгиптянина й убив його його ж власним списом.

22Такі були подвиги Бенаї, сина Єгояди; і він здобув славне ім'я серед трьох воїнів.

23Він був вельми шанований серед тридцятьох, але не зрівнявся з тими трьома. Давид настановив його над своєю сторожею.

24Серед тридцятьох були Асаїл, брат Йоава; Елханан, син Додо [з] Вифлеєма,

25Шамма гародянин, Еліка гародянин,

26Хелец палтянин, Іра, син Іккеша з Текої,

27Авіезер з Анатота, Мебуннай хушатянин,

28Цалмон ахохіянин, Магарай нетофатянин,

29Хелев, син Баани нетофатянина, Іттай, син Рібая з Ґів'и веніяминян,

30Беная з Пір'атона, Гіддай з Нахале-Ґааша,

31Аві-Алвон арватянин, Азмавет бархумлянин,

32Еліяхба з Шаалбона, сини Яшена, Йонатан,

33Шамма арарянин, Ахіам, син Шарара арарянина,

34Еліфелет, син Ахасбая, сина маахатянина, Еліам, син Ахітофела ґілонянина,

35Хецрай кармелянин, Паарай арб'янин,

36Їґал, син Натана з Цови, Бані ґадянин,

37Целек аммонітянин, Нахарай бееротянин — зброєносець Йоава, сина Церуї —

38Іра їтрянин, Ґарев їтрянин,

39Урія хіттитянин: усього тридцять сім.