ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 21 · Помста за ґівонян

1І був голод за днів Давида, рік у рік три роки поспіль. І запитав Давид БОГА, і БОГ відповів: «Це через Саула та [його] дім кровопролиття, бо він забив декого з ґівеонітян».

2І покликав цар ґівеонітян і звернувся до них. — А ґівеонітяни були не з ізраїльського роду, а з останку амореїв, котрим ізраїльтяни склали були присягу; проте Саул у ревності своїй за народ Ізраїля та Юди намагався вигубити їх. —

3І сказав Давид ґівеонітянам: «Що мені зробити для вас? І чим звершити спокутування, щоб ви поблагословили власний народ БОГА?»

4І відповіли йому ґівеонітяни: «Ми не шукаємо ні срібла, ні золота від Саула та його дому; і не домагаємося смерті нікого іншого в Ізраїлі». І [Давид] сказав: «Що ви скажете, те я й зроблю для вас».

5Тоді вони сказали цареві: «Того чоловіка, котрий нищив нас і замишляв викоренити нас, щоб нам не зостатися в усьому краю Ізраїлевім, —

6нехай сімох чоловіків із його нащадків буде видано нам, і ми повісимо їх перед БОГОМ у Ґів'аті Саула, обранця БОГА». І відповів цар: «Я зроблю так».

7Та пощадив цар Мефівошета, сина Йонатана, сина Саула, через присягу перед БОГОМ між ними двома — між Давидом і Йонатаном, сином Саула.

8Натомість цар узяв Армоні та Мефівошета, двох синів, яких Ріцпа, дочка Аї, народила Саулові, і п’ятьох синів, яких Мерав, дочка Саула, народила Адрієлові, синові Барзіллая, мехолатянина,

9і він віддав їх у руки ґівонян. Вони повісили їх на горі перед БОГОМ; усі семеро загинули разом. Вони були віддані смерті в перші дні жнив, на початку жнив ячменю.

10Тоді Ріцпа, дочка Аї, взяла веретище і постелила його собі на скелі, і залишалася там від початку жнив, аж доки дощ із неба не полився на тіла; вона не дозволяла птахам небесним сідати на них удень, а звірам диким — [наближатися] вночі.

11І переказали Давидові, що зробила наложниця Саула Ріцпа, дочка Аї.

12І пішов Давид, і взяв кості Саула та кості його сина Йонатана в громадян Явеш-Ґілеаду, які викрали їх із майдану Бет-Шану, де філістимляни повісили їх того дня, коли філістимляни вбили Саула на Ґілбоа.

13Він підняв звідти кості Саула та кості його сина Йонатана; і зібрали також кості тих, кого повісили.

14І поховали кості Саула та його сина Йонатана в землі Веніямина, у Целі, у гробі його батька Кіша. І коли все, що наказав цар, було виконано, Бог відповів на благання за цю землю після того.

15І знову зчинилася війна між філістимлянами та Ізраїлем, і зійшов Давид разом зі своїми слугами, і воювали вони з філістимлянами; і знесилів Давид,

16а Ішбі-Бенов замислив убити Давида. — Він був із нащадків Рафи; спис його мідний важив триста шекелів, і був він оперезаний новою зброєю. —

17Але Авішай, син Церуї, прийшов йому на поміч; він напав на филистимлянина і вбив його. Саме тоді мужі Давидові поклялися йому: «Ти більше не підеш із нами в бій, щоб не згасив ти світильника Ізраїля!»

18Після цього знову зчинилася битва з филистимлянами в Ґові; саме тоді Сіббехай хушатянин убив Сафа, нащадка Рафи.

19Знову була битва з филистимлянами в Ґові; і Елханан, син Яаре-ореґіма («ткачів») наприкінці вірша; значення євр. непевне. 1 Хр. 20.5 читає «І Елханан, син Яїра, вбив Лахмі, брата Ґоліята ґатянина.» вифлеємлянин убив Ґоліята ґатянина, чий спис мав ратище, мов ткацький вал.

20Ще раз була битва, в Ґаті. Там був велетенського зросту чоловік, у світлі 1 Хр. 20.6; значення євр. непевне. Або «супротивник», згідно з крі; пор. Ґерсонід. який мав по шість пальців на кожній руці та по шість пальців на кожній нозі, двадцять чотири загалом; він також походив від Рафи.

21Коли він глумився з Ізраїля, Йонатан, син брата Давидового Шімеї, вбив його.

22Ті четверо походили від Рафи в Ґаті, і полягли вони від рук Давида та його слуг.