ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 1 · Звістка Давидові про смерть Саула

1Після смерті Саула — Давид уже повернувся після поразки амаликитян — Давид пробув два дні в Ціклаґу.

2На третій день прийшов чоловік із табору Саула, у роздертому одязі та з землею на голові; і підійшовши до Давида, він упав на землю і низько поклонився.

3Давид запитав його: «Звідки ти йдеш?» Він відповів: «Я щойно врятувався з ізраїльського табору».

4«Що сталося? — запитав Давид. — Скажи мені!» І той розповів йому, як військо втекло з поля битви, і що, понад те, багато з воїнів полягло й померло; а також що Саул та його син Йонатан мертві.

5«Звідки ти знаєш, — запитав Давид юнака, який приніс йому вістку, — що Саул та його син Йонатан мертві?»

6Юнак, який приніс йому вістку, відповів: «Випадково опинився я на горі Ґілбоа, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вершники насідали на нього.

7Він озирнувся, побачив мене і покликав. Коли ж я відповів: „До твоїх послуг”,

8він запитав мене: „Хто ти?” І я сказав йому, що я амаликитянин.

9Тоді він сказав мені: „Стань наді мною і добий мене, бо я в агонії і ледь живий”.

10Тож я став над ним і добив його, бо знав, що він ніколи вже не підведеться з того місця, де лежав. Потім я взяв вінець із його голови та браслет із його руки, і приніс їх сюди до мого володаря».

11Давид схопився за одяг свій і роздер його, так само вчинили й усі люди, які були з ним.

12Вони голосили й плакали, і постили до вечора за Саулом та його сином Йонатаном, і за воїнами БОГА та Домом Ізраїля, які полягли від меча.

13І сказав Давид до юнака, який приніс йому вістку: «Звідки ти?» Той відповів: «Я син чужинця-поселенця, амалекитянин».

14«Як же ти посмів, — сказав йому Давид, — простягнути руку свою й убити БОЖОГО помазанця?»

15Тоді Давид покликав одного з юнаків і сказав йому: «Підійди і врази його!» Той ударив його, і він помер.

16І сказав до нього Давид: «Кров твоя на твоїй голові! Бо твої власні уста засвідчили проти тебе, коли ти мовив: „Я вбив БОЖОГО помазанця“».

17І виголосив Давид цю жалобну пісню над Саулом та над його сином Йонатаном —

18Він звелів навчити синів Юди [Пісні про] Лук. Це записано в Книзі Праведного.

19Краса твоя, о Ізраїлю,Лежить убита на твоїх висотах;Як полягли могутні!

20Не звіщайте в Ґаті,Не сповіщайте на вулицях Ашкелона,Щоб не раділи дочки філістимські,Щоб не торжествували дочки необрізаних.

21О гори Ґілбоа —Нехай не буде ні роси, ні дощу на вас,Ані щедрих нив,, та Бут. 7.11; 8.2). Бо там щит витязів лежав зневажений,Щит Саула,Не намащений більше оливою.

22Від крові вбитих,Від лою витязів —Лук ЙонатанаНіколи не повертався назад;Меч СаулаНіколи не вертався порожнім.

23Саул та Йонатан,Улюблені й милі,Ніколи не розлученіВ житті чи в смерті!Були вони прудкіші за орлів,Були вони сильніші за левів!

24Дочки Ізраїлеві,Оплакуйте Саула,Який зодягав вас у багряницю та пишноту,Який прикрашав шати ваші золотом.

25Як полягли могутніУ розпалі битви —Йонатан, убитий на твоїх висотах!

26Скорблю за тобою,Мій брате Йонатане,Ти був вельми дорогий мені.Твоя любов була дивна для менеБільше за любов жіночу.

27Як полягли могутні,Зброя війни загинула!