ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 18 · Загибель Авесалома

1Давид перелічив воїнство, що було з ним, і поставив над ними тисячників та сотників.

2І вислав Давид військо: одну третину під проводом Йоава, одну третину під проводом Авішая, сина Церуї, брата Йоавового, і одну третину під проводом Іттая ґатянина. І сказав Давид до війська: «Я й сам обов’язково вирушу з вами».

3Та військо відповіло: «Ні! Бо якщо хтось із нас і побіжить, іншим не буде до нас діла; навіть якщо половина з нас загине, іншим не буде до нас діла. Ти ж бо вартий десяти тисяч нас. Тому краще, щоб ти подавав нам підтримку з міста».

4І сказав їм цар: «Що вважаєте за найкраще, те я й зроблю». І став цар біля брами, тоді як усе військо виходило сотнями й тисячами.

5І наказав цар Йоавові, Авішаєві та Іттаєві: «Заради мене обійдіться лагідно з юнаком Авесаломом». І все військо чуло, як цар давав наказ про Авесалома всім воєначальникам.

6І вийшло військо у відкрите поле назустріч ізраїльтянам, і зчинилася битва в лісі Єфремовім.

7І було розбите ізраїльське військо слугами Давидовими, і сталася там того дня велика січа — двадцять тисяч чоловік.

8І поширилася битва по всій тій землі, і ліс пожер того дня більше війська, ніж пожер меч.

9І натрапив Авесалом на слуг Давидових. Авесалом їхав на мулі, і коли мул забіг під густе гілля великого теребінта, волосся його зачепилося за теребінт; і завис він між небом та землею, тоді як мул під ним біг собі далі.

10Один чоловік побачив це й сказав Йоавові: «Ось я бачив Авесалома, що висить на теребінті».

11І сказав Йоав тому, хто сповістив його: «Ти бачив це! Чому ж ти не вбив його там на місці? Я дав би тобі десять шеклів срібла й пояс».

12Та чоловік відповів Йоавові: «Навіть якби тримав я в руках тисячу шеклів срібла, я не простяг би руки своєї на царського сина. Бо цар перед нашими вухами наказав тобі, і Авішаю, й Іттаю: “Обережіть мого юнака Авесалома, заради мене”.

13Якби ж я зрадив самого себе — а від царя нічого не сховаєш, — то й ти став би осторонь».

14Йоав відказав: «Не буду я зволікати коло тебе!» І взяв він у руку три дротики й устромив їх у груди Авесалома. [Авесалом] був ще живий у гущавині теребінта,

15коли десять юнаків, Йоавових зброєносців, обступили та вразили Авесалома насмерть.

16Тоді засурмив Йоав у ріг, і народ припинив переслідувати ізраїльтян, бо Йоав стримав військо.

17Вони взяли Авесалома, кинули його у велику яму в лісі й накидали над ним вельми велику купу каміння. І весь Ізраїль розбігся по своїх домівках.—

18Авесалом ще за свого життя взяв стовпа, що в Царській долині, і поставив собі, бо казав: «Немає в мене сина, щоб збереглося моє ім'я». Він назвав цього стовпа своїм ім'ям, і зветься він Пам'ятником Авесалома аж до цього дня.

19Ахімаац, син Цадока, сказав: «Дозволь мені побігти й сповістити цареві, що БОГ учинив йому правосуддя над ворогами його».

20І сказав йому Йоав: «Не ти будеш вісником цього дня. Ти сповістиш іншого дня, але сьогодні не принесеш жодної звістки, бо царський син помер!»

21І сказав Йоав кушитові: «Іди, сповісти цареві те, що бачив». І поклонився кушит Йоавові й побіг.

22Та Ахімаац, син Цадока, знову сказав Йоавові: «Хай буде що буде, але нехай і я побіжу слідом за кушитом». І запитав Йоав: «Навіщо тобі бігти, сину мій, коли немає в тебе звістки, вартої сповіщення?»

23«Хай там як, а я побіжу». «Тоді біжи», — мовив той. І побіг Ахімаац шляхом Рівнини, і випередив кушита.

24А Давид сидів між двома брамами. Сторож же на покрівлі брами підійшов до міського муру, звів очі свої й побачив: ось чоловік біжить сам.

25Сторож гукнув і сповістив царя; і сказав цар: «Якщо він сам, то в нього є звістка». Коли ж той наближався,

26побачив сторож іншого чоловіка, що біг; і гукнув він до брамника: «Ось іще чоловік біжить сам». І сказав цар: «І цей несе звістку».

27І мовив сторож: «Я бачу, що біг першого схожий на біг Ахімааца, сина Цадока»; на що цар відповів: «Це добрий чоловік, і він іде з доброю новиною».

28Ахімаац вигукнув і сказав цареві: «Все гаразд!» Він низько схилився обличчям до землі й мовив: «Благословенний ВІЧНИЙ, Бог твій, Який віддав тих винуватців, котрі підняли руку свою на мого господаря царя».

29І спитав цар: «Чи в безпеці мій хлопчина Авесалом?» І відповів Ахімаац: «Я бачив великий натовп, коли слуга Вашої Величності Йоав виряджав твого слугу, але я не знаю, про що йшлося».

30Цар сказав: «Зійди вбік і стань он там»; і той зійшов убік та й чекав.

31Саме тоді підійшов кушит; і сказав кушит: «Нехай буде сповіщено володарю моєму цареві, що БОГ вступився за тебе сьогодні супроти всіх, хто повстав проти тебе!»

32Цар запитав кушита: «Чи в безпеці мій хлопець Авесалом?» І відповів кушит: «Нехай із ворогами володаря мого царя та з усіма, хто повстав проти тебе на лихо тобі, станеться те саме, що з тим юнаком!»