ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 17 · Хушай відкидає пораду Ахітофела

1І сказав Ахітофел до Авесалома: «Дозволь мені вибрати дванадцять тисяч мужів і вирушити цієї ночі в погоню за Давидом.

2Я нападу на нього, коли він буде стомлений і знесилений, і нажену на нього страх; і коли все військо, що з ним, розбіжиться, я вб'ю лише царя.

3І наверну я весь народ до тебе; коли повернуться всі [окрім] того чоловіка, якого ти шукаєш, увесь народ буде в мирі».

4І була ця порада до вподоби Авесалому та всім старійшинам Ізраїля.

5Та сказав Авесалом: «Покличте також і Хушая архіянина, щоб нам почути, що й він скаже».

6Прийшов Хушай до Авесалома, і сказав йому Авесалом: «Ось що порадив Ахітофел. Чи вчинимо за його порадою? Якщо ні, то що скажеш ти?»

7І сказав Хушай до Авесалома: «Цього разу порада, яку дав Ахітофел, не добра.

8Ти знаєш, — продовжував Хушай, — що твій батько та люди його — хоробрі воїни, і вони розлючені, немов ведмедиця в дикій глушині, в якої забрано ведмежат. Батько твій — досвідчений воїн, і він не ночуватиме з військом;

9навіть зараз він, напевно, ховається в якійсь із ям чи в іншому місці. І якщо хтось із них упаде при першому нападі, то всякий, хто почує про це, скаже: “Лихо спіткало військо, що йде за Авесаломом!”;

10і навіть якщо він воїн із серцем лева, він здригнеться — бо знає ввесь Ізраїль, що батько твій і воїни, які з ним, — хоробрі витязі.

11Тому раджу я, щоб увесь Ізраїль від Дана до Беер-Шеви — численний, немов морський пісок, — був скликаний до тебе, і щоб ти сам рушив у бій».

12І коли ми нападемо на нього в якому б не було місці, де він знайдеться, спадемо на нього так, як спадає на землю роса; і не залишиться з ним жодної живої душі, ні він сам, ні хтось із людей, що з ним.

13А коли він відступить до міста, то ввесь Ізраїль принесе мотуззя до того міста, і потягнемо його аж до річища, доки й камінця від нього не зостанеться».

14І сказав Авесалом та вся військова сила Ізраїля: «Рада Хушая аркіянина ліпша за раду Ахітофела». — Бо БОГ розсудив зруйнувати слушну раду Ахітофела, щоби БОГ міг навести загибель на Авесалома.

15Тоді сказав Хушай священникам Цадоку та Евіятару: «Ось так і так радив Ахітофел Авесаломові та старшим Ізраїля, а ось так і так радив я.

16Тож пошліть негайно і сповістіть Давида, кажучи: “Не ночуй цієї ночі на бродах пустелі, але конче переходь, щоб не був знищений цар і ввесь люд, що з ним”».

17А Йонатан та Ахімаац стояли біля Ен-Роґелу, і служниця ходила й переказувала їм звістку, а вони йшли й сповіщали царя Давида, бо самі не сміли показатися, входячи до міста.

18Та угледів їх хлопчина і сповістив Авесалома. Тоді вони обидва негайно пішли й прибули до господи чоловіка в Бахурімі, який мав на подвір’ї колодязь; і вони спустилися туди,

19а дружина взяла покривало, простелила над отвором колодязя й понасипала на нього крупи, так що нічого не можна було помітити.

20Коли слуги Авесаломові прийшли до жінки в дім і запитали, де Ахімаац та Йонатан, жінка відповіла їм, що вони перейшли трохи далі за воду. Вони шукали, та нічого не знайшли; і повернулися до Єрусалима.

21Коли ж вони відійшли, [Ахімаац та Йонатан] вилізли з криниці, пішли й сповістили царя Давида. Вони сказали Давидові: «Встаньте та швидше переходьте воду, бо так і так радив щодо вас Ахітофел».

22Давид і всі війська, що були з ним, негайно перейшли Йордан, і на світанку не зосталося жодного, хто б не перейшов Йордан.

23Коли Ахітофел побачив, що його поради не послухали, він осідлав осла свого і вирушив додому, до свого рідного міста. Він упорядкував справи свої, а потім повісився. І був похований у гробниці предків своїх.

24Давид дістався Маханаїму, коли Авесалом і все військо Ізраїлеве з ним перейшли Йордан.

25Авесалом настановив Амасу воєначальником замість Йоава; Амаса ж був сином чоловіка на ім’я Ітра ізраїльтянин, який узяв за дружину Авіґаїл, дочку Нахаша і сестру Церуї, матері Йоавової.

26Ізраїльтяни та Авесалом отаборилися в землі Ґілеадській.

27Коли Давид дійшов до Маханаїму, Шові, син Нахаша з Раббат-Аммона, Махір, син Амміїла з Ло-Девара, та Барзіллай ґілеадянин із Роґеліму

28принесли ложа, чаші та глиняний посуд; також пшеницю, ячмінь, борошно, смажене зерно, боби, сочевицю, пражене зерно,

29мед, кисле молоко, овець і сир із стада для Давида та війська, що з ним, аби споживали. Бо казали вони: «Військо зголодніло, знесиліло та зазнало спраги в пустелі».