ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 16 · Давид і Ціва

1Коли Давид перейшов трохи за вершину, ось Ціва, слуга Мефівошета, вийшов йому назустріч із парою осідланих ослів, що несли двісті хлібів, сто коржів родзинок, сто коржів інжиру та бурдюк вина.

2Цар запитав Ціву: «Навіщо це в тебе?» Ціва ж відповів: «Осли — для дому Вашої Величності, щоб їздити верхи, хліб та інжир — для слуг, щоб їсти, а вино — щоб пити тим, хто знеможеться в пустелі».

3«А де син твого пана?» — запитав цар. «Він зостається в Єрусалимі, — відповів Ціва цареві, — бо думає: нині Дім Ізраїля поверне мені престол мого діда».

4Цар сказав Ціві: «Тоді все, що належить Мефівошету, віднині твоє!» І відповів Ціва: «Вклоняюся низько. Ваша Величність вельми милостива до мене».

5Коли цар Давид наближався до Бахуріма, ось виходив звідти чоловік із роду Саула, на ім’я Шімей, син Ґери, і, йдучи, невпинно сипав прокльонами.

6Він кидав камінням у Давида та у всіх наближених царя Давида, хоча всі війська й усі хоробрі воїни стояли праворуч і ліворуч від нього.

7І ось що Шімей викрикував у прокльонах своїх: «Геть, геть, ти, злочинцю, ти, негіднику!

8БОГ відплачує тобі за всі твої злочини проти дому Саула, чий престол ти захопив. БОГ віддає престол твоєму синові Авесалому; і ось ти в біді, бо ти — злочинець!»

9Авішай, син Церуї, сказав цареві: «Чому цей мертвий пес має зневажати мого господаря царя? Дозволь мені підійти й стяти йому голову!»

10Але цар сказав: «Що мені й вам, сини Саруї? Він лихословить [мене] лише тому, що БОГ сказав йому лихословити Давида; і хто скаже: „Чому Ти вчинив так?“»

11І сказав Давид далі до Авішая та до всіх слуг: «Якщо син мій, власне поріддя моє, шукає смерті моєї, то скільки ж більше цей веніаминянин! Залиште його, нехай лихословить, бо БОГ наказав йому.

12Можливо, БОГ зглянеться на покарання моє; qere «око». Стародавні переклади читають «страждання». і винагородить мене за лихослів’я, що [Шімеї] виголосив сьогодні».

13Давид і люди його продовжували свою путь, тимчасом як Шімеї йшов схилом гори напроти нього, зневажаючи на ходу та кидаючи в нього камінням і порошачи пилом.

14І прибув цар та всі, хто супроводжував його, виснаженими, і він перепочив там.

15Тим часом Авесалом і всі люди, військо Ізраїлеве, прибули до Єрусалима, разом з Ахітофелом.

16Коли Хушай архійський, друг Давидів, прийшов до Авесалома, Хушай промовив до Авесалома: «Хай живе цар! Хай живе цар!»

17Але Авесалом сказав Хушаєві: «Чи така твоя вірність другові твоєму? Чому ти не пішов із другом своїм?»

18«Зовсім ні! — відповів Хушай. — Я за того, кого обрав БОГ, і цей народ, і все військо Ізраїлеве, і з ним я залишуся.

19До того ж, кому мені служити, як не синові Давидовому? Як служив я батькові твоєму, так буду служити й тобі».

20Тоді Авесалом сказав Ахітофелу: «Що порадиш нам чинити?»

21І сказав Ахітофел до Авесалома: «Зійдися з наложницями батька твого, яких він залишив доглядати палац; і коли ввесь Ізраїль почує, що ти насмілився збудити гнів батька твого, усі, хто підтримує тебе, зміцняться духом».

22Тож розіп'яли для Авесалома намет на покрівлі, і ліг Авесалом із наложницями батька свого за повного відома всього Ізраїля.—

23У ті дні порада, яку давав Ахітофел, приймалася наче оракул, запитаний у Бога; саме так шанувалася всяка порада Ахітофела як Давидом, так і Авесаломом.