ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 15 · Змова Авесалома

1Через деякий час потому придбав собі Авесалом колісницю, коней і п'ятдесят скороходів.

2І вставав Авесалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля міської брами; і всякого, хто мав позов і йшов до царя на суд, Авесалом кликав до себе й питав: «З якого міста ти?» А коли той відповідав: «З такого й такого коліна Ізраїлевого раб твій», —

3то казав йому Авесалом: «Бачиш, справа твоя добра й справедлива, та нема в царя кому вислухати тебе».

4І додавав Авесалом: «О, якби мене настановили суддею в цій землі! Тоді кожен, хто мав би позов чи тяжбу, приходив би до мене, і я вчинив би йому правосуддя».

5І коли хтось наближався, щоб поклонитися йому, [Авесалом] простягав руку свою, пригортав його й цілував його.

6Так чинив Авесалом із кожним ізраїльтянином, який приходив до царя на суд. І так прихиляв Авесалом до себе серця громадян Ізраїлевих.

7Коли ж минуло сорок літ, сказав Авесалом цареві: «Піду я в Хеврон і виконаю обітницю мою, яку дав БОГУ.

8Бо раб твій дав обітницю, коли ще жив у Ґешурі в Арамі: якщо справді БОГ поверне мене до Єрусалима, то вчиню я служіння БОГУ».

9І сказав йому цар: «Іди з миром». І встав він, і пішов до Хеврона.

10Та розіслав Авесалом вивідувачів по всіх колінах Ізраїлевих, звелівши: «Як тільки почуєте звук сурми, сповіщайте: Авесалом став царем у Хевроні!»

11І пішло з Авесаломом двісті мужів із Єрусалима, що були покликані й пішли в щирості серця свого, не відаючи ні про що.

12Авесалом також послав [покликати] Ахітофела гілонянина, порадника Давидового, з його міста Гіло, коли мали приноситися жертви. Змова набрала сили, і народ підтримував Авесалома усе в більшому числі.

13Хтось прийшов і сповістив Давида: «Вірність ізраїльського війська схилилася до Авесалома».

14Тоді сказав Давид усім своїм вельможам, які були з ним в Єрусалимі: «Утікаймо негайно, інакше ніхто з нас не врятується від Авесалома. Мусимо швидко піти, бо він незабаром наздожене нас, і наведе на нас лихо, і витне місто мечем».

15Царські вельможі сказали цареві: «Що б не вирішив наш пан цар, твої слуги готові».

16І вийшов цар, а за ним увесь його дім, окрім десяти наложниць, яких цар залишив доглядати палац.

17Вийшов цар, і весь народ за ним, і зупинилися вони біля останнього дому.

18Усі його прибічники проходили повз нього, разом з усіма керетеями та всіма пелетеями; і всі шістсот ґатян, які прийшли з ним із Ґата, також проходили повз царя.

19І сказав цар Іттаєві ґатянину: «Навіщо і тобі йти з нами? Повернися й залишайся з [новим] царем, бо ти чужинець і до того ж вигнанець зі свого краю.

20Ти прийшов лише вчора; чи маю я змушувати тебе блукати з нами сьогодні, коли сам мушу йти, куди лиш можу? Повернися й забирай своїх братів із собою, [у] щирій вірності».

21Іттай відповів цареві: «Як живий БОГ і як живий мій пан цар, де б не був мій пан цар, там буде й твій слуга — чи на смерть, чи на життя!»

22І сказав Давид до Іттая: «Тоді йди вперед». І перейшов Іттай ґатянин, і всі люди його, і всі залежні, що були з ним.

23І плакав уголос увесь край, коли переходили війська. Цар перейшов долину Кедрон, і всі війська переходили дорогою до пустині.

24І ось з'явився Цадок, і всі левіти з ним несли Ковчег Заповіту Божого; і поставили вони Ковчег Божий, аж поки весь народ не закінчив виходити з міста. Також підійшов Авіятар.

25Але цар сказав до Цадока: «Поверни Ковчег Божий до міста. Якщо я знайду ласку в очах БОГА, то буду повернений, щоб побачити Його та оселю Його.

26А якщо [Бог] скаже: „Не бажаю тебе“, — то я готовий; я прийму те, що [Бог] визнає правильним».

27І сказав цар до священника Цадока: «Чи розумієш ти? Повернися в безпеці до міста з двома синами твоїми: твій власний син Ахімаац та син Авіятара Йонатан.

28Ось я затримаюся в степах пустині, поки не прийде від вас слово, щоб сповістити мене».

29І повернули Цадок та Авіятар Ковчег Божий до Єрусалима, і залишилися там.

30Тим часом Давид сходив схилом [Оливної гори], плачучи на ходу; голова його була покрита, і він ішов босий. І всі люди, що були з ним, покрили голови свої і сходили, плачучи.

31Давиду [було] сповіщено, що Ахітофел серед змовників з Авесаломом, і він помолився: «Благаю, о БОЖЕ, зруйнуй пораду Ахітофела!»

32Коли Давид дійшов до вершини, де люди схилялися ниць перед Богом, ось Хушай архіянин вийшов йому назустріч, із роздертим одягом своїм і з порохом на своїй голові.

33І сказав йому Давид: «Якщо ти підеш далі зі мною, то будеш мені тягарем.

34Але якщо ти повернешся до міста і скажеш Авесалому: „Я буду твоїм рабом, о царю; колись я був рабом твого батька, а нині буду твоїм“, тоді ти розладнаєш для мене раду Ахітофела.

35Там у тебе будуть священники Садок та Авіятар, і все, що ти почуєш у царському палаці, ти сповістиш священникам Садокові та Авіятарові.

36Також там із ними двоє їхніх синів, син Садока Ахімаац і син Авіятара Йонатан; і через них ти переказуватимеш мені все, що почуєш».

37І прийшов Хушай, друг Давида, до міста, коли Авесалом саме входив до Єрусалима.