ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 12 · Натан докоряє Давидові

1і послав БОГ Натана до Давида. Він прийшов до нього і сказав: «Було двоє чоловіків в одному місті, один багатий, а один убогий.

2Багатий мав вельми багато отар і черед,

3а в убогого не було нічого, крім однієї маленької овечки, яку він купив. Він вигодував її, і вона росла разом із ним та дітьми його: від його кусника вона їла, з його чаші пила і на його грудях спала; і була вона йому немов дочка.

4Одного разу до багатого чоловіка прийшов мандрівник, але той пожалів узяти зі своїх отар чи зі своїх черед, щоб приготувати обід для подорожнього, який прибув до нього; тому він забрав овечку вбогого чоловіка і приготував її для того, хто прийшов до нього».

5І запалав Давид лютим гнівом на того чоловіка, і сказав до Натана: «Як живий БОГ, смерті гідний той чоловік, що вчинив таке!

6А за овечку він заплатить учетверо, за те, що вчинив таку річ і не мав жалю».

7І сказав Натан до Давида: «Цей чоловік — ти! Так сказав ВІЧНИЙ, Бог Ізраїля: „Це Я помазав тебе царем над Ізраїлем, і це Я врятував тебе від руки Саула.

8Я дав тобі дім твого пана і жінок твого пана в лоно твоє; і дав тобі Дім Ізраїля та Юди; і якби цього було мало, Я додав би тобі вдвічі більше.

9Чому ж ти зневажив наказ БОГА — і вчинив те, що неугодне Мені?; кетів «Йому». Урію хетиянина ти уразив мечем; ти взяв його дружину, зробивши її своєю дружиною, а його вбив мечем аммонитян.

10Тому меч ніколи не відступить від твого Дому — за те, що ти зневажив Мене, узявши дружину Урії хетиянина, щоб була тобі за дружину“».

11Так сказав БОГ: «Я підійму проти тебе лихо з твого власного дому; Я заберу твоїх жінок і віддам їх іншому на твоїх очах, і він спатиме з твоїми жінками під цим самим сонцем.

12Ти діяв таємно, але Я вчиню це перед очима всього Ізраїля і при білому дні»."

13Давид сказав Натанові: «Я винен перед БОГОМ!» І відповів Натан Давидові: «БОГ відпустив твій гріх; ти не помреш.

14Однак, оскільки цим ділом ти зневажив ворогів БОГА, то й дитина, що має народитися в тебе, помре».

15Натан пішов додому, а БОГ уразив дитину, яку дружина Урії народила Давидові, і вона тяжко захворіла.

16Давид благав Бога за хлопчика; Давид постив, і входив, і проводив ніч, лежачи на землі.

17Старші слуги його дому намагалися спонукати його встати з землі; але він відмовився і не став споживати з ними їжу.

18На сьомий день дитина померла. Слуги Давида боялися сказати Давидові, що дитина померла; бо вони говорили: «Ми говорили з ним, коли дитина була живою, і він не слухав нас; як же ми скажемо йому, що дитина померла? Він може вчинити щось жахливе».

19Коли Давид побачив, що слуги його перешіптуються, Давид зрозумів, що дитина померла; Давид запитав своїх слуг: «Чи померла дитина?» «Померла», — відповіли вони.

20Тоді Давид підвівся з землі; він омився, намастився і змінив свій одяг. Він пішов до Дому БОГА і впав ниць. Потім він пішов додому й попросив їжі, яку поставили перед ним, і він їв.

21І сказали йому слуги його: «Що то за річ, яку ти вчинив? Поки дитя ще жило, ти постив і плакав; а щойно дитя померло, ти встав і споживаєш їжу!»

22І відповів він: «Поки дитя ще жило, я постив і плакав, бо думав: „Хто знає? Можливо, змилується наді мною БОГ, і дитя житиме”.

23А тепер воно померло, навіщо ж мені постити? Чи можу я повернути його знову? Я піду до нього, але воно до мене ніколи не повернеться».

24І втішив Давид дружину свою Вірсавію; і ввійшов до неї, і ліг із нею. І породила вона сина, і назвала ім'я йому Соломон. І БОГ уподобав його,

25пославши вістку через пророка Натана; і наречено йому ім'я Єдидія за велінням БОГА.

26І воював Йоав проти Рабби синів Аммона, і здобув царське місто.

27І послав Йоав послів до Давида і сказав: «Я воював проти Рабби і вже здобув місто вод.

28Збери ж тепер решту війська, обложи місто і здобудь його; щоб не здобув я місто сам, і моє ім'я не було пов'язане з ним».

29І зібрав Давид усе військо, і пішов до Рабби, і напав на неї, і здобув її.

30І знято було вінець із голови їхнього царя, що, можливо, тотожне «Мілкому», аммонітському божеству; пор. 1 Царів 11.5., і покладено його на голову Давида — важив він талант золота, і [на ньому] були дорогоцінні камені. Також вивіз він із міста силу-силенну здобичі.

31А народ, що був у ньому, він вивів і поставив до пилок, до залізних молотарок та залізних сокир, або призначив їх до вироблення цегли; так учинив Давид з усіма містами синів Аммона. І повернувся Давид і все військо до Єрусалима.