ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 9 · Обрання Саула царем

1Був один чоловік із Веніямина, ім'я йому Кіш, син Авіїла, сина Церора, сина Бехората, сина Афії, веніяминянин, чоловік заможний.

2І мав він сина на ім'я Саул, юнака прегарного; не було нікого між синами Ізраїлевими вродливішого за нього; він був на голову вищий за кожного з людей.

3Одного разу ослиці Кіша, Саулового батька, заблукали, і сказав Кіш до свого сина Саула: «Візьми з собою одного зо слуг, устань і піди шукати ослиць».

4Він пройшов у гірську країну Єфремову. Перетнув округ Шаліша, але вони не знайшли їх. Пройшли вони через округ Шаалім, та не було їх там. Пройшли крізь [усю] землю Веніяминову, та все ж не знайшли їх.

5Коли вони прибули до округу Цуф, Саул сказав до слуги, який був із ним: «Ходімо вернемося, бо батько мій облишить тривожитися за ослиць і почне журитися нами».

6Та той відповів: «Ось у цьому місті є Божий посланець, і муж цей вельми шанований; усе, що він промовляє, неминуче справджується. Ходімо туди; може, він розповість нам про справу, задля якої ми рушили».

7«Та якщо ми підемо, — сказав Саул своєму слузі, — що принесемо цьому мужеві? Бо хліб у наших торбах увесь вийшов, і нічого немає, що могли б ми принести Божому посланцеві як дар. Що маємо?»

8І знову відповів слуга Саулові: «Ось у моїй руці знайдеться чверть шекеля срібла. Я можу дати це Божому посланцеві, і він сповістить нам про справу нашу».—

9Колись в Ізраїлі, коли хтось ішов спитати Бога, казав так: «Ходімо, підемо до провидця», бо того, кого нині звуть пророком, колись звали провидцем. —

10Сказав Саул слузі своєму: «Добра думка; ходімо». І пішли вони до міста, де жив Божий посланець.

11Коли вони підіймалися сходом до міста, зустріли дівчат, що виходили черпати воду, і спитали їх: «Чи тут провидець?»

12«Так, — відповіли вони. — Він он там, попереду вас». — «Поспішіть, бо він щойно прибув до міста, так Септуагінта) брама»; пор. в. 18. бо сьогодні в народу жертва на святилищі!» —

13«Як тільки ввійдете до міста, знайдете його, перш ніж він зійде до святилища їсти». — «Народ не їстиме, доки він не прийде; бо він спершу має благословити жертву, і лише тоді гості їстимуть». — «Ідіть негайно, бо знайдете його відразу ж!»

14І піднялися вони до міста; і коли входили до міста, Самуїл виходив їм назустріч, прямуючи до святилища.

15А за день до приходу Саула ГОСПОДЬ відкрив Самуїлові таке:

16«Завтра о цій порі Я пошлю до тебе чоловіка із землі Веніямина, і ти помажеш його володарем Мого народу Ізраїля. Він визволить Мій народ із рук філістимлян; бо Я зглянувся на Мій народ, їхній зойк дійшов до Мене».

17Як тільки Самуїл побачив Саула, ГОСПОДЬ сказав йому: «Ось той чоловік, про якого Я казав тобі, що він правитиме Моїм народом».

18Саул підійшов до Самуїла у брамі й сказав йому: «Скажи мені, будь ласка, де дім провидця?»

19І відповів Самуїл Саулові: «Я — провидець. Зійди поперед мене до святилища, бо ви їстимете зі мною сьогодні; а вранці я відпущу тебе, повідавши тобі все, що на серці твоїм.

20Щодо ослиць твоїх, які зникли три дні тому, не турбуйся про них, бо вони знайшлися. І для кого ж усе жадання Ізраїля, як не для тебе та для всього отчого дому твого?»

21І відповів Саул: «Таж я Веніяминянин, з найменшого з племен Ізраїлевих, а рід мій — найскромніший з усіх родів Веніяминового племені! Чому ж ти говориш мені такі слова?»

22І взяв Самуїл Саула та слугу його, і ввів їх до світлиці, та й дав їм місце на чолі гостей, яких було близько тридцяти.

23І сказав Самуїл кухареві: «Подай ту частку, яку я дав тобі і наказав відкласти».

24І підняв кухар стегно та те, що на ньому, і поклав перед Саулом. І сказав [Самуїл]: «Ось полишене лежить перед тобою. Їж, бо для цієї нагоди воно береглося для тебе, відколи я сказав, що закликаю людей». І їв Саул із Самуїлом того дня.

25Потім вони зійшли зі святилища до міста, і [Самуїл] розмовляв із Саулом на покрівлі.

26Удосвіта, як займалася зоря, покликав Самуїл Саула на покрівлю, мовивши: «Устань, і я відпущу тебе». І встав Саул, і вийшли обоє, він та Самуїл, на вулицю.

27Коли вони сходили до краю міста, сказав Самуїл Саулові: «Накажи слузі, щоб пройшов поперед нас», — і той пішов уперед, — «ти ж постій тут хвилину, і я сповіщу тобі слово Боже».