ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 8 · Ізраїль вимагає царя

1Коли Самуїл постарівся, він поставив своїх синів суддями над Ізраїлем.

2Ім'я його сина-первістка було Йоїл, а ім'я другого сина — Авія; вони судили в Беер-Шеві.

3Та сини його не ходили його дорогами; вони прагнули наживи, брали хабарі й викривляли правосуддя.

4Усі старійшини Ізраїля зібралися й прийшли до Самуїла в Раму,

5і сказали йому: «Ось ти постарівся, а твої сини не ходять твоїми дорогами. Тож настанови над нами царя, щоб судив нас, як у всіх інших народів».

6Самуїлові ж було не до вподоби, що вони сказали: «Дай нам царя, щоб правив нами». І молився Самуїл до БОГА,

7і відповів БОГ Самуїлові: «Послухай вимогу народу в усьому, що вони кажуть тобі. Бо не тебе вони відкинули; це Мене вони відкинули, щоб Я не правив над ними.

8Як і всі інші діла, які вони чинили відтоді, як Я вивів їх з Єгипту, і донині — полишаючи Мене та служачи іншим богам, — так чинять вони і з тобою.

9Послухай же їхню вимогу; проте врочисто попередь їх і звісти їм звичаї царя, який правитиме над ними».

10І переказав Самуїл усі слова БОГА народові, що просив у нього царя.

11Він сказав: «Ось якими будуть звичаї царя, який правитиме над вами: Він візьме ваших синів і призначить їх до своїх колісниць та вершниками, і вони бігатимуть перед його колісницями.

12Він поставить їх у себе тисячниками й п'ятдесятниками; або вони муситимуть орати його поля, збирати його врожай і робити для нього зброю та спорядження для його колісниць.

13Він візьме ваших дочок за мастильниць, куховарок і пекарок».

14Він забере ваші добірні поля, виноградники та оливкові сади й віддасть їх своїм вельможам.

15Він братиме десятину з вашого збіжжя та з вашого винограду й віддаватиме її своїм євнухам та вельможам.

16Він забере ваших рабів і рабинь, ваших добірних юнаків та ваших ослів і приставить їх до своєї праці.

17Він братиме десятину з ваших отар, і самі ви станете рабами його.

18Настане день, коли ви заволаєте через царя, якого ви самі обрали собі; та БОГ не відповість вам того дня».

19Але народ не схотів дослухатися до перестороги Самуїла й сказав: «Ні, нехай цар буде над нами,

20щоб і ми стали як усі інші народи: нехай наш цар судить нас, і виходить на чолі нас, і веде наші битви».

21Коли ж почув Самуїл усі слова народу, він переказав їх БОГУ.

22І сказав БОГ Самуїлові: «Послухай їхньої вимоги й настанови їм царя». Тоді мовив Самуїл до представників Ізраїля: «Ідіть усі по своїх домах».