ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 30 · Напад амаликитян на Ціклаґ

1Коли Давид та люди його прибули до Ціклаґу на третій день, амалекитяни вже вчинили набіг на Неґев та на Ціклаґ; вони здобули Ціклаґ і спалили його вогнем.

2І взяли в полон жінок, що були в ньому, від малої до великої; нікого не вбили, але повели із собою та пішли своєю дорогою.

3Коли Давид і люди його прийшли до міста й побачили, що воно спалене вогнем, а жінки їхні, і сини їхні, і дочки їхні взяті в полон,

4Давид та народ, що був із ним, зняли свій голос і плакали, аж доки не стало в них сили плакати.

5Обидві дружини Давидові були взяті в полон: Ахіноам з Єзреелу та Авіґаїл, дружина Навала з Кармелу.

6І був Давид у великій скруті, бо народ погрожував побити його камінням; бо згіркла душа всього народу, кожного через синів своїх та дочок своїх. Але Давид зміцнився у ВІЧНОМУ, Богові своєму.

7І сказав Давид до священника Авіятара, сина Ахімелехового: «Принеси мені ефод». І приніс Авіятар ефод до Давида,

8і запитав Давид БОГА: «Чи гнатися мені за цим загоном нападників? Чи наздожену я їх?» І була відповідь: «Женися, бо неодмінно наздоженеш і неодмінно визволиш».

9І вирушив Давид, він та шістсот чоловік, що були з ним, і дійшли вони до потоку Бесор, де зупинилися ті, хто мав залишитися позаду.

10І продовжував Давид погоню з чотирма сотнями чоловік; двісті ж чоловік зупинилися, знесилені настільки, що не змогли перейти потік Бесор.

11І знайшли вони у відкритому полі єгиптянина — і привели його до Давида. Вони дали йому їжі, і він їв, і дали йому напитися води;

12йому дали також шматок пресованого інжиру і два коржі з родзинками. Він поїв і відновив сили свої, бо три дні й три ночі не їв ніякої їжі і не пив води.

13І спитав його Давид: «Чий ти й звідки ти?» І відповів він: «Я єгипетський хлопець, раб одного амаликитянина. Мій пан покинув мене, коли я захворів три дні тому.

14Ми вчинили набіг на Неґев керетеїв, і [на Неґев] Юди, і на Неґев Калева; ми також спалили Циклаґ».

15І сказав йому Давид: «Чи проведеш мене вниз до того загону?» А той відповів: «Присягни мені Богом, що не вб'єш мене і не видаси мене в руки мого пана, і я проведу тебе вниз до того загону».

16І він провів його вниз, і ось вони розпорошені по всій землі, їдять, і п'ють, і веселяться через усю ту велику здобич, яку вони взяли із землі филистимлян та із землі Юди.

17І бив їх Давид від досвітку до вечора наступного дня; і ніхто з них не врятувався, крім чотирьохсот юнаків, які сіли на верблюдів і втекли.

18Давид урятував усе, що забрали амаликитяни; Давид урятував також двох своїх дружин.

19І ніщо з їхнього не пропало — чи мале, чи велике, сини чи дочки, здобич чи будь-що інше з того, що було в них забране, — Давид повернув усе.

20Давид узяв усю дрібну та велику худобу, яку [воїни] гнали попереду іншої худоби; і проголосили вони: «Це здобич Давида».

21Коли Давид дійшов до тих двохсот чоловік, які зомліли й не могли йти за Давидом, і яких залишили біля потоку Бесор, вони вийшли назустріч Давидові та війську, що було з ним; і наблизився Давид із військом, та й привітав їх.

22Але озвалися всі злі та нікчемні з-поміж людей, що ходили з Давидом, і сказали: «Оскільки вони не ходили з нами, ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми відібрали, хіба що кожен нехай візьме жінку свою та дітей своїх і піде геть».

23Давид же сказав: «Не робіть так, брати мої, після того, що дарував нам БОГ, зберігши нас і віддавши в руки наші зграю, що напала на нас.

24І хто послухає вас у цій справі? Яка частка того, хто сходив у бій, така сама частка й того, хто залишався біля обозу; порівну поділять».

25І сталося так від того дня й далі: це було зроблено непорушним правилом для Ізраїля, що триває аж донині.

26Коли Давид прийшов до Ціклаґу, послав він частку зі здобичі старійшинам Юди [і] друзям своїм, кажучи: «Ось вам подарунок зі здобичі ворогів БОГА».

27[Послав він здобич старійшинам] у Бет-Елі, у Рамот-Неґеві та в Яттірі;

28в Ароері, у Сіфмоті та в Ештемоа;

29у Рахалі, у містах єрахмеїльських та в містах кенітських;

30у Хормі, у Бор-Ашані та в Атаху;

31і тим, хто в Хевроні, — по всіх місцях, де блукав Давид та люди його.