ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 2 · Подячна молитва Анни

1І молилася Анна: Ликує серце моє в БОЗІ; піднеслася я через БОГА. Відкрилися уста мої супроти ворогів моїх; бо радію спасінню Твоєму.

2Немає святого, як БОГ, бо воістину немає нікого, крім Тебе; немає скелі, як наш Бог.

3Не говоріть більше з пихою високою, нехай зухвальство не зійде з ваших уст! Бо ВІЧНИЙ — Бог всезнаючий, і діяння Ним зважуються.

4Луки сильних поламані, а спотикаючіся підперезані силою.

5Ситі наймаються за хліб; зголоднілі більше не голодують. Тим часом неплідна народжує сімох, а багатодітна мати знемагає.

6БОГ умертвляє і оживляє, зводить у Шеол і виводить.

7БОГ робить бідним і робить багатим, принижує і підносить високо —

8Підіймає убогого з пороху, підносить бідного зі смітника, щоб посадити з вельможами й дарувати їм місця честі. Бо підвалини землі належать БОГУ, і Він поставив на них світ.

9[Бог] береже стопи вірних Своїх, а безбожні гинуть у темряві — бо не силою переможе людина.

10Супротивники БОГА будуть розбиті — прогримить на них із небес. БОГ судитиме кінці землі — даруючи могутність цареві і звеличуючи помазаника Свого.

11Тоді Елкана [й Анна] пішли додому в Раму; а хлопчик став служити БОГУ при священику Ілії.

12Сини ж Ілія були негідниками; вони не зважали на БОГА.

13Ось як чинили священики з народом: щоразу, коли хтось приносив жертву, приходив слуга священика з тризубою виделкою, поки варилося м’ясо,

14і він устромляв його в казан, або в котел, або в чан, або в горщик; і все, що витягував виделець, священик забирав собі тим. Так чинили вони в Шіло з усіма ізраїльтянами, що приходили туди.

15[Але тепер] ще до того, як лій обертали на дим, приходив слуга священика і казав тому, хто приносив жертву: «Дай м'яса на печеню для священика; бо він не прийме від тебе вареного м'яса, а тільки сире».

16І якщо той відповідав йому: «Нехай спершу обернуть лій на дим, а тоді візьми, скільки забажаєш», він відказував: «Ні, віддай негайно, а ні — візьму силою».

17Гріх же цих молодиків перед БОГОМ був вельми великий, бо ці люди нечестиво ставилися до БОЖИХ приношень.

18Самуїл же ніс службу перед БОГОМ як служебник, підперезаний лляним ефодом.

19Мати ж його робила йому також і малий верхній одяг і приносила йому щороку, коли приходила з чоловіком своїм принести щорічну жертву.

20І благословляв Ілій Елкану та жінку його, і промовляв: «Нехай дасть тобі БОГ потомство від цієї жінки замість того відданого, якого вона віддала БОГОВІ». І поверталися вони додому.

21Бо БОГ зглянувся над Анною; і зачала вона, і народила трьох синів та двох дочок. Юний же Самуїл тим часом зростав у служінні БОГУ.

22Ілій же був дуже старий. І почув він усе, що сини його чинили всьому Ізраїлю, і як вони спали з жінками, які несли службу біля входу до Намету Зустрічі,

23і сказав їм: «Навіщо ви чините такі речі? Бо доходять до мене звідусіль лихі чутки про вас від народу».

24Не чиніть так, сини мої! Недобру чутку чую я, яку розносить БОЖИЙ народ.

25Якщо хтось згрішить проти іншої людини, Бог може дарувати помилування; але якщо хтось завинить перед БОГОМ, хто зможе виблагати помилування?» Та знехтували вони благанням свого батька; бо БОГ вирішив, що вони мають померти.

26Юний же Самуїл тим часом зростав у повазі та ласці як у Бога, так і в людей.

27Посланець Бога прийшов до Ілія і сказав йому: «Так сказав БОГ: Ось, Я явив Себе дому батька твого в Єгипті, коли вони були підневільні Дому фараона,

28і Я обрав їх з-поміж усіх колін Ізраїля бути Моїми священниками — сходити на Мій жертовник, палити фіміам, [і] носити ефод переді Мною, — і Я призначив дому батька твого всі вогняні приносини ізраїльтян.

29Чому ж ви злісно топчете жертви та приносини, які Я заповів? з ʻoyen, «пильно стежачи ревнивим оком»; див. 1 Сам. 18.9); пор. в. 32 та примітку там. Ти вшанував своїх синів більше за Мене, насичуючись найкращими частками кожної жертви Мого народу Ізраїля.

30Істинно — проголошує ВІЧНИЙ, Бог Ізраїля, — Я мав намір, щоб ти та дім батька твого залишалися на Моєму служінні повіки. Але тепер — проголошує БОГ — нехай буде це далеко від Мене! Бо Я вшаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть осоромлені.

31Надходить час, коли Я зламаю силу твою і силу дому батька твого, і не буде старця в домі твоєму.

32Ти будеш із заздрістю дивитися на все те благо, що буде даровано Ізраїлю, але повік не буде старця в домі твоєму.

33Я не відітну всього потомства твого від Мого жертовника; [але,] щоб очі твої тужили і дух твій знемагав, увесь приріст дому твого помиратиме як [звичайні] люди.

34І це буде для тебе знаком: Доля двох твоїх синів, Офні та Пінхаса, — вони обоє помруть в один день.

35І Я поставлю Собі вірного священника, який діятиме згідно з Моїми бажаннями та Моїми задумами. Я збудую для нього тривалий дім, і він ходитиме перед Моїм помазанцем повік.

36І всі вцілілі з дому твого приходитимуть і низько вклонятимуться йому задля грошової платні та буханця хліба, і казатимуть: «Будь ласка, признач мене до одного зі священницьких обов'язків, щоб я мав окраєць хліба на прожиток».