ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 27 · Давид серед филистимлян

1І сказав Давид сам собі: «Колись я неодмінно загину від руки Саула. Найкраще для мене — втекти до землі Филистимської; тоді Саул облишить шукати мене по всій землі Ізраїлевій, і я врятуюся від нього».

2Тож піднявся Давид і перейшов сам та шістсот чоловік, що були з ним, до царя Ахіша, сина Маоха, правителя Ґату.

3І оселився Давид та люди його в Ахіша в Ґаті, кожен зі своєю родиною, — Давид та дві дружини його: Ахіноам їзреелітка та Авіґаїл, колишня дружина Навала кармеліта.

4І сповістили Саула, що Давид утік до Ґату, і він більше не шукав його.

5І сказав Давид до Ахіша: «Якщо я знайшов ласку в очах твоїх, нехай дадуть мені місце в одному з містечок у краї, де я житиму; навіщо слузі твоєму сидіти з тобою в царському місті?»

6І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ; тому Ціклаґ належить царям Юдейським аж до цього дня.

7І був час, упродовж якого Давид жив у краї Филистимському, — рік і чотири місяці.

8І підіймався Давид та люди його, і чинили набіги на ґешурійців, ґізрійців та амаликитян, — які здавна заселяли цю землю аж до Шуру і до землі Єгипетської. —

9Коли Давид спустошував край, він не залишав живими ні чоловіка, ні жінки; він забирав отари, велику худобу, ослів, верблюдів та одяг. І коли він повертався та приходив до Ахіша,

10Ахіш запитував: «На кого ви нападали сьогодні?» — і Давид відповідав: «На Неґев Юдейський», або «на Неґев Єрахмеїльський», або «на Неґев Кенійський».

11Давид не лишав живим ні чоловіка, ні жінки, щоб привести до Ґату, бо думав: «Вони можуть розповісти про нас: Давид учинив це». Такий був його звичай увесь той час, доки він перебував на землі Филистимській.

12Ахіш довіряв Давидові. Він думав: «Він викликав гнів свого власного народу Ізраїля, і тому буде моїм васалом повіки».