ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 26 · Давид удруге щадить Саула

1Прийшли зіфеї до Саула в Ґівею і сказали: «Давид ховається на пагорбі Хахіла навпроти Єшімона».

2І негайно зійшов Саул до пустелі Зіф разом із трьома тисячами добірних воїнів Ізраїля, щоб шукати Давида в пустелі Зіф,

3і отаборився Саул на пагорбі Хахіла, що навпроти Єшімона, при дорозі. Коли ж Давид, що жив тоді в пустелі, дізнався, що Саул прийшов за ним у пустелю,

4Давид послав розвідників і переконався, що Саул справді прийшов.

5І негайно пішов Давид до місця, де отаборився Саул, і побачив Давид місце, де спали Саул та воєначальник його Авнер, син Нера. Саул лежав сплячим усередині огорожі, а воїни розташувалися довкола нього.

6І озвався Давид та запитав Ахімелеха-хіттита й Авішая, сина Церуї, Йоавового брата: «Хто зійде зі мною в табір до Саула?» І відповів Авішай: «Я зійду з тобою».

7І підійшли Давид та Авішай до воїнів уночі, і ось Саул міцно спить усередині огорожі, його спис застромлений у землю в його узголів'ї, а Авнер і військо сплять довкола нього.

8І сказав Авішай Давидові: «Сьогодні Бог віддав твого ворога в руки твої. Дозволь же мені прибити його списом до землі одним ударом, і мені не доведеться бити його двічі».

9Але Давид сказав до Авішая: «Не чини йому насильства! Ніхто не може підняти руки на помазаника БОЖОГО безкарно».

10І додав Давид: «Як живий БОГ, Сам БОГ уразить його, або прийде його час і він помре, або піде він у бій і загине».

11Та борони БОГ, щоб я наклав руку на помазаника БОЖОГО! Тільки візьми списа та дзбан для води біля його голови, і ходімо звідси».

12Отож забрав Давид списа та дзбан для води біля голови Саула, і вони пішли. Ніхто не бачив, і не відав, і не прокинувся; всі зоставалися спати; бо глибокий сон від БОГА напав на них.

13І перейшов Давид на другий бік, і став удалині на вершині пагорба; чимала відстань була між ними.

14І гукнув Давид до війська та до Авнера, сина Нерового: «Авнере, невже ти не відповіси?» І крикнув Авнер у відповідь: «Хто ти такий, що кричиш до царя?»

15І відповів Давид Авнерові: «Хіба ти не муж? той, [кого я кликав]? І нема рівного тобі в Ізраїлі! То чому ж ти не беріг пана свого, царя? Бо приходив один із [наших] воїнів, щоб учинити насильство над паном твоїм, царем.

16Недобре ти вчинив! Як живий БОГ, ви всі заслуговуєте на смерть, бо не стерегли пана вашого, помазаника БОЖОГО. Поглянь навколо, де царський спис і дзбан для води, що були біля його голови?»

17І впізнав Саул голос Давида, і запитав: «Чи це твій голос, сину мій Давиде?» І відповів Давид: «Мій, пане мій царю».

18І продовжив він: «Та чому пан мій і далі переслідує раба свого? Що я вчинив, і в якій провині винен?

19Тож нехай вислухає нині пан мій цар раба свого. Якщо БОГ підбурив тебе проти мене, нехай приношення принесе замирення; якщо ж то інші люди, хай будуть вони прокляті перед БОГОМ! Бо вони вигнали мене сьогодні, щоб я не мав частки в спадщині БОЖІЙ, кажучи: „Іди, служи іншим богам“.

20О, нехай же не впаде кров моя на землю геть від присутності БОГА! Бо цар Ізраїля вийшов шукати одну блоху — немов полює на куріпку в горах».

21І відповів Саул: «Згрішив я. Повернися, сину мій Давиде, бо я вже більше не заподію тобі зла, оскільки життя моє було цінним для тебе цього дня. Так, я був безумцем і помилявся вельми тяжко».

22Давид відповів: «Ось спис Вашої Величності. Нехай один із юнаків прийде і візьме його.

23І БОГ віддасть кожному за його праведний учинок і вірність — бо цього дня БОГ віддав тебе в мої руки, та я не підняв руки проти помазаника БОГА.

24І як високо оцінив я життя твоє цього дня, так нехай БОГ оцінить життя моє і визволить мене від усякої біди».

25Саул відповів Давидові: «Благословенний будь, сину мій Давиде. Ти звершиш, і ти переможеш». Давид тоді пішов своєю дорогою, а Саул повернувся додому.