ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 25 · Смерть Самуїла

1Помер Самуїл, і зібрався весь Ізраїль, і оплакували його; і поховали його в Рамі, у домі його.Давид же зійшов до пустині Паран.

2І був один чоловік у Маоні, а маєток його в Кармелі. Чоловік той був дуже багатий; мав він три тисячі овець і тисячу кіз. У той час стриг він овець своїх у Кармелі.

3Ім'я чоловіка того було Навал, а ім'я дружини його — Авіґаїл. Жінка та була розсудлива й гарна вродою, а чоловік, Калебів нащадок, був жорстокий і лиходій.

4Давид був у пустині, коли почув, що Навал стриже своїх овець.

5І послав Давид десятьох юнаків, і наказав Давид юнакам: «Зійдіть до Кармелу. Коли прийдете до Навала, привітайте його в моє ім'я.

6І скажіть так: “На життя! Мир тобі, і мир дому твоєму, і мир усьому, що твоє!

7Ось я чую, що в тебе стрижуть. Твої пастухи були з нами; ми не скривдили їх, і нічого в них не зникло за весь той час, що вони були в Кармелі.

8Спитай юнаків твоїх, і вони скажуть тобі. Отож прийми прихильно цих юнаків, бо в святковий день ми прийшли. Дай, благаю, слугам твоїм і синові твоєму Давиду все, що маєш під рукою”».

9Пішли Давидові юнаки й переказали ці слова Навалові в ім'я Давида. Коли ж вони замовкли,

10Навал відповів слугам Давида: «Хто такий Давид? І хто син Єссеїв? Нині багато розвелося рабів, які втікають від панів своїх.

11Чи ж візьму я хліб мій, і воду мою, і м'ясо, що зарізав для стрижіїв моїх, і віддам людям, про яких я навіть не знаю, звідки вони?»

12Тоді юнаки Давидові повернули назад своїми слідами; і коли прийшли, переказали йому все це.

13І сказав Давид людям своїм: «Підперешіть кожен меча свого». І кожен підперезав меча свого; підперезав і Давид свого меча. І пішло за Давидом близько чотирьохсот чоловік, а двісті зосталися при обозі.

14Один же з юнаків сповістив Авіґаїл, Навалову дружину, що Давид послав із пустині вісників привітати господаря нашого, та він зневажив їх.

15«А люди ті були дуже добрі до нас; нас не скривдили, і нічого в нас не пропало за весь той час, коли ми ходили з ними, перебуваючи у полі.

16Вони були нам стіною і вночі, і вдень увесь той час, що ми були поруч із ними, пасучи отари.

17Тож зваж добре, що маєш чинити, бо лихо загрожує господареві нашому та всьому домові його; він же такий негідний чоловік, що ніхто не може з ним розмовляти».

18І поспішила Авіґаїл, і взяла двісті хлібів, два бурдюки вина, п’ять приготовлених овець, п’ять сеїв пряженого зерна, сто зв’язок родзинок та двісті пластів сушених смокв, і поклала все на ослів,

19і сказала юнакам своїм: «Ідіть попереду мене, а я піду вслід за вами»; чоловікові ж своєму Навалові нічого не сказала.

20І коли вона, їдучи на ослі, спускалася стежкою з гори, аж ось Давид і люди його сходять назустріч їй; і вона зустрілася з ними. —

21А Давид говорив був: «Справді марно беріг я все майно того чоловіка в пустині, і нічого не пропало з усього, що належало йому. Він же відплатив мені злом за добро».

22«Нехай так і більше вчинить Бог ворогам Давида, якщо до ранішнього світла я залишу з усього, що належить йому, бодай одного чоловічої статі». —

23Коли Авіґаїл побачила Давида, вона поспішно зійшла з осла і впала перед Давидом на обличчя своє, вклонившись до землі.

24Припавши до його ніг, вона благала: «Нехай на мені, пане мій, буде провина, але дозволь рабі твоїй промовити до слуху твого; вислухай благання служниці твоєї.

25Будь ласка, пане мій, не звертай уваги на того негідника — на Навала. Бо який він за іменем своїм, такий і є: ім'я його означає „грубіян“, і він є грубіян. А раба твоя не бачила тих юнаків, яких мій пан посилав.

26Присягаю, пане мій, як живий БОГ і як жива душа твоя — БОГ, Який стримав тебе від кровопролиття й від помсти власною рукою, — нехай твої вороги й усі, хто бажає зла моєму панові, стануть як Навал!

27Ось дар, який служниця твоя принесла панові моєму; нехай буде він відданий юнакам, що слідують за паном моїм.

28Будь ласка, прости зухвалість раби твоєї. Бо БОГ напевно збудує моєму панові міцний дім, тому що мій пан веде БОЖІ війни, і зла ніколи не знайдеться в тобі.

29І якщо повстане хтось переслідувати тебе й шукати душі твоєї, то життя пана мого буде зав'язане у вузлі життя під опікою БОГА — а життя твоїх ворогів Він викине геть, немов із пращі.

30І коли БОГ здійснить для пана мого все те добро, яке обіцяв тобі, і поставить тебе правителем над Ізраїлем,

31хай не буде це приводом для спотикання і сумніву серця моєму панові, що ти даремно пролив кров і що мій пан учинив суд власною рукою. А коли БОГ подарує добробут панові моєму, згадай рабу твою».

32І сказав Давид до Авіґаїл: «Благословенний БОГ, Бог Ізраїлів, що послав тебе цього дня назустріч мені!

33І благословенна розважливість твоя, і благословенна ти сама, що стримала мене від шукання відплати кров'ю власною моєю рукою.

34Бо як живий БОГ, Бог Ізраїлів, Який уберіг мене від заподіяння тобі лиха, якби ти не поспішила вийти мені назустріч, не зосталося б у Навала до світанку жодної людини чоловічої статі».

35Тоді Давид прийняв із рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: «Іди з миром до свого дому. Бач, я послухав благання твого і поважив твоє бажання».

36І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього учта в його домі, учта, гідна царя; і серце Навала було веселе, і був він вельми п'яний, тому вона не сказала йому нічого аж до світанку.

37Наступного ж ранку, коли Навал протверезів від вина, дружина його розповіла йому все, що сталося; і завмерло серце його в ньому, і став він немов камінь.

38І минуло близько десяти днів, і вразив БОГ Навала, і той помер.

39Коли Давид почув, що Навал помер, він мовив: «Благословенний БОГ, Який розсудив справу мою щодо образи від Навала і стримав раба Свого від зла; злочинство ж Навала БОГ обернув на його власну голову». І послав Давид послів, щоб засватати Авіґаїл і взяти її собі за дружину.

40Коли слуги Давидові прийшли до Авіґаїл на Кармел і сказали їй, що Давид послав їх до неї, щоб узяти її за дружину собі,

41вона негайно вклонилася обличчям до землі й мовила: «Ось раба твоя готова бути служницею, щоб омивати ноги слугам мого пана».

42Тоді поспішно встала Авіґаїл і сіла на осла, і з п’ятьма служницями своїми, що супроводжували її, рушила слідом за послами Давидовими; і стала вона йому за дружину.

43А ще взяв Давид Ахіноам із Єзрееля; і стали вони обидві йому за дружин.

44Саул же віддав дочку свою Міхал, дружину Давидову, Палті, синові Лаїша, що з Галліма.