ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 24 · Давид щадить Саула

1Давид пішов звідти й перебував у пустельних сховищах Ен-Ґеді.

2Коли Саул повернувся з погоні за філістимлянами, йому сповістили, що Давид у пустелі Ен-Ґеді.

3І взяв Саул три тисячі добірних мужів з усього Ізраїля та й пішов шукати Давида й людей його до Скель диких кіз;

4і прийшов він до овечих кошар при дорозі. Була там печера, і ввійшов Саул для своєї потреби. А Давид і люди його сиділи в глибині печери.

5І сказали Давидові люди його: «Ось день, про який БОГ говорив тобі: “Ось Я віддам ворога твого в руки твої, і вчиниш із ним, як тобі завгодно”». Тоді Давид підійшов і потайки відрізав полу плаща Саулового.

6Але після того защеміло серце Давидове за те, що він відрізав полу Саулового плаща.

7І сказав він своїм людям: «Борони мене БОГ, щоб я вчинив таке моєму панові — БОЖОМУ помазанцеві, — щоб підняв я руку свою на нього; бо він — БОЖИЙ помазанець».

8Давид суворо зупинив своїх людей і не дозволив їм повстати на Саула. Саул же вийшов із печери й рушив у дорогу.

9Потім і Давид підвівся, вийшов із печери та й закликав услід Саулові: «Мій пане царю!» Саул озирнувся назад, і Давид схилився обличчям до землі та поклонився.

10І сказав Давид до Саула: «Чому ти дослухаєшся до слів людей, що кажуть: “Давид шукає тобі зла”?»

11Ось сьогодні бачать очі твої, як БОГ передав тебе нині в мої руки в печері. І хоч мені говорили вбити тебе, та я змилувався над тобою; (пор., напр., Втор. 7.16). бо я сказав: “Не підніму руки моєї на мого пана, бо він — БОЖИЙ помазанець”».

12Поглянь, пане мій, поглянь пильно на край плаща твого в руці моїй; бо коли я відтяв край плаща твого, я не вбив тебе. Ти мусиш ясно бачити, що нема в мені ні зла, ні бунту, і я нічим не завинив перед тобою. А ти чигаєш на життя моє, щоб забрати його.

13Нехай розсудить БОГ між мною та тобою! І нехай помститься тобі БОГ за мене; але рука моя ніколи не торкнеться тебе.

14Як мовить стародавня приповідка: «Від беззаконних виходить беззаконня!» Рука ж моя ніколи не торкнеться тебе.

15Проти кого вийшов цар Ізраїлів? За ким ти женешся? За здохлим псом? За однією блохою?

16Нехай буде БОГ суддею і розсудить між мною та тобою! Нехай [Бог] побачить, і розсудить справу мою, і виправдає мене перед тобою».

17Коли Давид скінчив говорити ці слова до Саула, Саул промовив: «Чи це голос твій, сину мій Давиде?» І підніс Саул голос свій, і заплакав.

18І сказав він до Давида: «Ти праведніший за мене; бо ти вчинив мені добро, а я заподіяв тобі лихо.

19Так, ти щойно явив, як щедро вчинив зі мною, бо БОГ віддав мене в руки твої, а ти не вбив мене.

20Бо коли хто знайде ворога свого, чи відпустить його в дорогу неушкодженим? Воістину, БОГ щедро винагородить тебе за те, що ти вчинив для мене цього дня.

21Тепер же я знаю, що ти неодмінно станеш царем, і царство над Ізраїлем утвердиться в твоїх руках.

22Тож поклянися мені БОГОМ, що ти не вигубиш нащадків моїх по мені і не зітреш імені мого з дому батька мого».

23І поклявся Давид Саулові, і пішов Саул до дому свого, а Давид та люди його зійшли до укріплень.