ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 23 · Давид рятує Кеїлу

1І сповістили Давида: «Ось филистимляни воюють проти Кеїли та грабують токи».

2І запитав Давид БОГА: «Чи йти мені й побити цих филистимлян?» І сказав БОГ Давидові: «Іди, побий филистимлян і врятуєш Кеїлу».

3Та люди Давидові сказали йому: «Ось ми тут, у Юдеї, боїмося, а що ж буде, коли підемо до Кеїли проти полків филистимських!»

4І знову Давид запитав БОГА, і БОГ відповів йому: «Встань, зійди негайно до Кеїли, бо Я віддаю филистимлян у твої руки».

5І пішов Давид та люди його до Кеїли, і бився проти филистимлян; він забрав їхню худобу й завдав їм тяжкої поразки. Так урятував Давид жителів Кеїли.

6Коли ж Авіятар, син Ахімелеха, втікав до Давида в Кеїлу, він приніс із собою ефод.

7І донесли Саулові, що Давид прийшов до Кеїли, і подумав Саул: «Бог віддав його в мої руки, бо він сам замкнувся, увійшовши до міста з брамами та засувами».

8І скликав Саул увесь народ на війну, щоб зійти до Кеїли й обложити Давида та людей його.

9Коли ж Давид дізнався, що Саул замишляє лихе проти нього, він сказав священникові Авіятару принести ефод.

10І сказав Давид: «О ВІЧНИЙ Боже Ізраїлів, слуга Твій почув, що Саул має намір прийти до Кеїли й зруйнувати місто через мене.

11Чи видадуть мене жителі Кеїли в його руки? Чи зійде Саул, як почув Твій слуга? О ВІЧНИЙ Боже Ізраїлів, повідай слузі Твоєму!» І сказав БОГ: «Зійде».

12Давид продовжив: «Чи видадуть жителі Кеїли мене та моїх людей у руки Саула?» І відповів БОГ: «Видадуть».

13І піднявся Давид та люди його, числом близько шестисот, і негайно вийшли з Кеїли, і ходили повсюди, де тільки могли. А коли Саулові сповістили, що Давид утік із Кеїли, він не вирушив у похід.

14Давид перебував у пустельних укріпленнях [Юдеї]; він зоставався на горі, у пустелі Зіф. Саул шукав його повсякчас, та Бог не віддав його в руки його.

15Давид перебував у Хореші в пустелі Зіф, коли Давид дізнався, що Саул вийшов шукати його життя.

16І підвівся Йонатан, син Саула, і прийшов до Давида в Хореш, і підбадьорив його в [ім'я] Бога.

17І сказав йому: «Не бійся, бо рука батька мого Саула ніколи не торкнеться тебе. Ти царюватимеш над Ізраїлем, а я буду другим після тебе; та й батько мій Саул знає, що так воно й є».

18І уклали вони вдвох союз перед ГОСПОДОМ. Давид зостався в Хореші, а Йонатан пішов до свого дому.

19І прийшли зіфеї до Саула в Ґів'у та сказали: «Давид ховається серед нас в укріпленнях Хореша, на пагорбі Хахіла, що на південь від Єшімона.

20Тож якщо Ваша Величність бажає зійти, зійдіть, а наше діло — видати його в руки Вашої Величності».

21І відповів Саул: «Благословенні ви перед ГОСПОДОМ за співчуття, яке ви виявили до мене!

22Ідіть же, підготуйтеся ретельніше. Роздивіться й дізнайтеся, де ступає його нога, [і] хто бачив його там, бо мені сказали, що він вельми хитрий».

23Роздивіться і довідайтеся про всі схованки, де він ховається, і поверніться до мене з певністю. Тоді я піду з вами, і якщо він у цій землі, то я відшукаю його серед усіх родів Юди».

24І рушили вони негайно до Зіфу перед Саулом; Давид же та люди його були тоді в пустині Маон, в Араві, на південь від Єшімону.

25Коли ж Саул і люди його прийшли шукати, Давидові сповістили про це; і спустився він у скелясту місцину, і зостався в пустині Маон. Почувши це, Саул кинувся в погоню за Давидом у пустиню Маон.

26І йшов Саул одним схилом гори, а Давид та люди його були по інший бік гори. Давид щосили намагався сховатися від Саула, а Саул і люди його намагалися оточити Давида та людей його й схопити їх,

27коли прибув вісник і сповістив Саулові: «Поспішай, бо филистимляни вдерлися в землю!»

28І припинив Саул погоню за Давидом, і пішов назустріч филистимлянам. Тому й названо те місце Скелею Розділення.