ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 22 · Давид утікає до Адулламу й Міцпи

1Давид пішов звідти і втік до печери Адуллам; і коли почули брати його та весь дім батька його, вони зійшли туди до нього.

2І зібралися до нього кожен утиснений, і кожен боржник, і кожен засмучений душею, і він став над ними проводирем; і було з ним близько чотирьохсот чоловік.

3І пішов Давид звідти до Міцпи Моавської і сказав цареві Моавському: «Нехай мій батько і мати моя прийдуть [і перебувають] у вас, доки я не дізнаюся, що вчинить Бог зі мною».

4І привів він їх перед лице царя Моавського, і вони пробували в нього весь той час, доки Давид був у твердині.

5Але пророк Ґад сказав до Давида: «Не залишайся у твердині; піди негайно до землі Юди». І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.

6І почув Саул, що з'явився Давид та люди, які були з ним, — а Саул перебував тоді в Ґів'а під тамариском на узвишші, зі списом у руці своїй, і всі наближені його стояли коло нього, —

7і сказав Саул наближеним своїм, що стояли коло нього: «Послухайте, сини Веніямина! Чи всім вам син Єссеїв дасть поля та виноградники? І чи всіх вас поставить тисячниками та сотниками?

8Чи тому всі ви змовилися проти мене? Бо ніхто не відкриє мені, коли мій власний син укладає союз із сином Єссея; ніхто не поболіє, пор. Ам. 6.6. за мене, і ніхто не відкриє мені, що мій власний син підняв мого слугу в засідку проти мене, як це є нині».

9Тоді озвався Доеґ едомітянин, який стояв поміж наближеними Саула, і мовив: «Я бачив, як син Єссеїв приходив до Ахімелеха, сина Ахітува, в Нов».

10Він запитував БОГА за нього і дав йому припасів; він також дав йому меч Голіята филистимлянина».

11Тоді цар послав покликати священника Ахімелеха, сина Ахітува, та всіх священників дому батька його, що в Нові. І прийшли вони всі до царя,

12і сказав Саул: «Послухай, сину Ахітува». — «Я тут, пане мій», — відповів той.

13І сказав йому Саул: «Чому ви змовилися проти мене, ти та син Єссея? Ти дав йому хліб і меч та запитував Бога за нього, щоб він повстав проти мене в засідці, як воно є нині».

14Відповів Ахімелех цареві й мовив: «Та хто ж з усіх слуг твоїх такий вірний, як Давид, зять Вашої Величності, слухняний твоїм наказам і шанований у домі твоєму?

15Хіба це вперше я запитував Бога за нього? Зовсім ні. Нехай Ваша Величність не ставить за провину нічого рабу своєму [чи] комусь з усього дому батька мого; бо раб твій не знав про все це геть нічого».

16Та цар сказав: «Ти мусиш померти, Ахімелеху, ти й увесь дім батька твого».

17І наказав цар охоронцям, що стояли біля нього: «Оберніться та повбивайте священників БОГА, бо й їхня рука з Давидом; вони знали, що він утікає, і не відкрили того мені». Та слуги царя не схотіли підняти руки своєї, щоб уразити священників БОГА.

18Тоді цар сказав Доеґу: «Підійди ти, Доеґу, та повбивай священників». І підійшов Доеґ едомій, і сам повбивав священників; того дня він убив вісімдесят п'ять чоловіків, які носили льняний ефод.

19Він піддав Нов, місто священників, мечу: чоловіків і жінок, дітей і немовлят, волів, ослів та овець — [усе] мечу.

20Та один син Ахімелеха, сина Ахітува, врятувався — ім'я його було Авіятар — і втік до Давида.

21Коли Авіятар розповів Давидові, що Саул повбивав священників БОГА,

22Давид сказав Авіятарові: «Я знав того дня, коли там був Доеґ-едомій, що він неодмінно розповість Саулові. Я винен у всіх смертях дому твого батька.

23Залишся зі мною; не бійся; бо хто шукає твого життя, той мусить шукати й мого життя. Моєю турботою буде берегти тебе».