ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 21 · Давид бере освячений хліб

1Тоді вирушив Давид своєю дорогою, а Йонатан повернувся до міста.

2І прийшов Давид до священника Ахімелеха в Нов. І вийшов Ахімелех у тривозі назустріч Давидові та й промовив до нього: «Чому ти сам і жодної душі немає з тобою?»

3І відповів Давид священникові Ахімелеху: «Цар доручив мені справу і сказав мені: “Анікогісінько не повинен нічого знати про ту справу, на яку я посилаю тебе і щодо якої дав тобі наказ”. А юнаків я спрямував до такого й такого місця.

4А тепер, що маєш під рукою? Чи є якісь хліби? Дай їх мені — або що тільки знайдеться».

5І відповів священник Давидові: «Не маю я під рукою звичайного хліба, є лише хліб освячений — якщо тільки юнаки стрималися від жінок».

6У відповідь священникові Давид сказав: «Запевняю тебе, що жінки були утримані від нас, як і завжди. Коли б я не вирушав у похід, навіть якщо путь була буденною, посудини юнаків були освячені; тим більше нині освячена пожива може бути покладена в їхні посудини».

7І дав йому священник освячений хліб, бо не було там іншого, окрім хлібів предложення, що були взяті з-перед лиця БОГА, аби покласти теплий хліб, щойно їх було знято. —

8А був там того дня один з урядовців Саула, затриманий перед БОГОМ; ім’я його — Доеґ едомій, старший над пастухами Саула.

9І сказав Давид до Ахімелеха: «Чи немає в тебе під рукою списа або меча? Бо ані меча мого, ані жодної зброї моєї я не взяв із собою, адже доручення царя було нагальним».

10І сказав священик: «Ось меч Голіята, филистимлянина, якого ти побив у долині Ела; он він там, загорнений у тканину, позаду ефода. Якщо хочеш узяти його, візьми, бо нема тут іншого, крім нього». І відповів Давид: «Немає подібного до нього; дай мені його».

11Того дня Давид продовжував свою втечу від Саула і прийшов до Ахіша, царя Ґата.

12І сказали йому вельможі Ахіша: «Та це ж Давид, цар цієї землі! Хіба не про нього співають, танцюючи:Побив Саул свої тисячі;Давид — свої десятки тисяч».

13Ці слова стурбували Давида, і він вельми злякався Ахіша, царя Ґата.

14І приховав він свій розум перед ними; і вдавав безумного перед ними. Він шкрябав знаки на дверях брами і пускав слину по своїй бороді.

15І сказав Ахіш своїм вельможам: «Ви бачите, цей чоловік шаленіє; навіщо ви привели його до мене?

16Хіба бракує мені безумців, що ви привели цього шаленіти переді мною? Чи повинен він увійти до мого дому?»