ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 1 · Елкана та його дружини

1Був один чоловік із Раматаїма Цуфійського, з гірського краю Єфремового, на ім'я Елкана, син Єрохама, сина Елігу, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.

2Мав він двох дружин: ім'я однієї — Анна, а ім'я другої — Пенінна; у Пенінни були діти, Анна ж була бездітна.

3Ходив цей чоловік зі свого міста з року в рік, щоб поклонятися і приносити жертву БОГУ Саваоту в Шіло. — А там двоє синів Ілія, Хофні та Пінхас, були священниками БОГА.

4Одного такого дня Елкана приносив жертву. Він давав частки своїй дружині Пенінні та всім її синам і дочкам;

5але Анні давав тільки одну частку — хоча й любив Анну понад усе, — бо БОГ замкнув її лоно.

6До того ж її суперниця, щоб завдати їй горя, докоряла їй тим, що БОГ замкнув її лоно.

7Так відбувалося з року в рік: щоразу, коли вона сходила до Дому БОГА, та докоряла їй, аж вона плакала й не їла.

8І сказав їй чоловік її Елкана: «Анно, чому ти плачеш і чому не їси? Чому ти така сумна? Хіба я не відданіший тобі за десятьох синів?»

9Після того як поїли й попили в Шіло, Анна підвелася. — Священник же Ілій сидів на сидінні біля одвірка храму БОЖОГО. —

10У скорботі душі своєї молилася вона до БОГА, невпинно плачучи.

11І склала вона таку обітницю: «О БОЖЕ Саваоте! Якщо зглянешся над стражданням Твоєї раби, і згадаєш мене, і не забудеш Твоєї раби, і даси Твоїй рабі дитя, як мають інші, я присвячу його БОГУ на всі дні життя його; і бритва ніколи не торкнеться його голови».

12І коли вона довго молилася перед БОГОМ, Ілій дивився на її уста.

13Анна ж молилася у серці своїм; лише уста її ворушилися, а голосу її не було чути. Тому Ілій подумав, що вона сп'яніла.

14І сказав їй Ілій: «Доки виставлятимеш себе п'яною? Протверезій!»

15І відповіла Анна: «О ні, пане мій! Я — жінка, глибоко засмучена духом. Ані вина, ані п'янкого напою я не пила, але виливала серце своє перед БОГОМ.

16Не вважай служниці своєї за нікчемну жінку; бо тільки з великої скорботи й туги моєї говорила я весь цей час».

17«Тоді йди з миром, — сказав Ілій, — і нехай Бог Ізраїлів дасть тобі те, про що ти благала Його».

18Вона ж мовила: «Нехай служниця твоя знайде милість в очах твоїх». І пішла та жінка своєю дорогою, і їла, і більше не була сумною.

19Рано-вранці наступного дня вони низько вклонилися перед БОГОМ і повернулися до свого дому в Рамі. Елкана пізнав Анну, дружину свою, і БОГ згадав про неї.

20Анна зачала і по збігу часу породила сина. Вона назвала його Самуїл, «випрошений у Бога»; пор. вв. 17, 27–28, що означає: «Я випросила його в БОГА».

21І коли цей чоловік Елкана та весь його дім сходили, щоби принести БОГОВІ щорічну жертву та жертву за обітницею,

22Анна не пішла. Вона сказала чоловікові своєму: «Коли дитя буде відлучене від грудей, я приведу його. Бо коли він явиться перед БОГОМ, то мусить залишитися там назавжди».

23І сказав їй Елкана, чоловік її: «Роби те, що здається тобі кращим. Залишайся вдома, доки не відлучиш його. Нехай же сповниться БОЖЕ слово». Тож жінка залишилася вдома і годувала свого сина, доки не відлучила його від грудей.

24Коли вона відлучила його, то взяла його з собою разом із трьома биками, однією ефою борошна та глеком вина. І хоч хлопчик був ще зовсім малий, вона привела його до Дому ГОСПОДА в Шіло.

25Зарізавши бика, вони привели хлопчика до Ілія.

26Вона сказала: «Благаю, пане мій! Як жива душа твоя, пане мій, я — та жінка, що стояла тут біля тебе і молилася до ГОСПОДА.

27Про цього хлопчика я молилася; і ГОСПОДЬ дав мені те, про що я просила Його.

28Тому і я віддаю його ГОСПОДУ. Поки він живий, він відданий ГОСПОДУ». І вони вклонилися там до землі перед ГОСПОДОМ.