ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 18 · Дружба Йонатана з Давидом

1Коли [Давид] скінчив говорити із Саулом, душа Йонатана прив’язалася до душі Давида; Йонатан полюбив Давида, як самого себе.

2Саул узяв його [до себе на службу] того дня і не дав йому повернутися до дому його батька.—

3Йонатан і Давид уклали союз, бо [Йонатан] полюбив його, як самого себе.

4Йонатан зняв плащ і туніку, що були на ньому, і віддав їх Давидові разом зі своїм мечем, луком та поясом.

5Давид вирушав [із військом] і мав успіх у кожній справі, на яку посилав його Саул; і настановив його Саул начальником над усіма воїнами, і це було до вподоби всьому війську, а також і придворним Саула.

6Коли [війська] поверталися додому [і] Давид вертався після побиття филистимлянина, жінки з усіх міст Ізраїля виходили зі співами й танцями назустріч цареві Саулу, з бубнами, вигуками та систрами.

7Жінки співали, танцюючи, і виголошували:Саул побив свої тисячі;Давид — свої десятки тисяч!

8Саул вельми засмутився, і вкрай дошкулило йому це діло. Бо він сказав: «Давидові віддали десятки тисяч, а мені віддали тисячі. Йому бракує лише царства!»

9Від того дня й надалі Саул дивився на Давида ревнивим оком.

10Наступного дня злий дух від Бога охопив Саула, і він почав шаленіти в домі, тимчасом як Давид грав [на лірі], як робив щодня. Саул мав у руці списа,

11і метнув Саул списа, думаючи прибити Давида до стіни. Але Давид двічі ухилився від нього.

12Саул боявся Давида, бо ГОСПОДЬ був із ним, а від Саула відступив.

13І віддалив його Саул від себе, і настановив його тисячником, щоб виступав на чолі війська.

14Давид був успішний у всіх своїх починаннях, бо БОГ був із ним;

15і коли побачив Саул, що він дуже успішний, то страшився його.

16А весь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виступав на чолі їх.

17І сказав Саул Давидові: «Ось старша дочка моя, Мерав; її дам тобі за дружину; натомість будь моїм воїном і веди битви БОГА». Саул же думав: «Нехай не моя рука вразить його; нехай рука филистимлян вразить його».

18Давид же відповів Саулові: «Хто я і що життя моє — рід батька мого в Ізраїлі, — щоб стати мені зятем Твоєї Величності?»

19Та в той час, коли мали віддати Мерав, дочку Саула, Давидові, її віддали за дружину Адрієлу з Мехоли.

20А Міхаль, дочка Саула, полюбила Давида; і сповістили про це Саула, і вгодно було це йому.

21Саул думав: «Дам її йому, і нехай послужить вона йому пасткою, щоб филистимляни вбили його». І сказав Саул Давидові: «Через другу з них ти можеш стати моїм зятем уже тепер».

22І наказав Саул слугам своїм сказати Давидові таємно: «Ось цар прихильний до тебе, і всі слуги його люблять тебе. Тож чому б не стати тобі царським зятем?»

23Коли слуги царя повторили ці слова Давидові, Давид відповів: «Чи легка це справа на вашу думку — стати зятем царя, коли я лише бідний і незначний чоловік?»

24І сповістили слуги Саула йому: «Ось що відповів Давид».

25І сказав Саул: «Так скажіть Давидові: „Цар не жадає іншого віна, крім ста крайніх плотей филистимлян, аби помститися царевим ворогам“». — Саул же мав намір заподіяти Давидові смерть руками филистимлян. —

26Коли слуги його переказали це Давидові, була до вподоби Давидові думка стати зятем царя. І перш ніж минув призначений строк,

27вирушив Давид зі своїми людьми та й убив двісті чоловік филистимлян; і приніс Давид їхні крайні плоті, і полічили їх сповна перед царем, аби стати йому зятем царевим. Тоді Саул віддав йому свою дочку Міхаль за дружину.

28Коли ж збагнув Саул, що БОГ із Давидом, і що Міхаль, дочка Саула, любить його,

29то став Саул боятися Давида ще дужче; і зостався Саул ворогом Давидові на всі часи.

30І виходили правителі филистимські [на битву]; і щоразу, як виходили вони, Давид мав більший успіх, ніж усі інші слуги Саула. І слава його вельми піднеслася.