ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 14 · Перемога Йонатана над филистимлянами

1Одного дня Йонатан, син Саула, сказав до юнака, що носив його зброю: «Ходімо, перейдімо до філистимської залоги, що по той бік»; але батькові своєму він не сказав.

2А Саул перебував на околиці Ґів'а, під гранатовим деревом у Міґроні, і народу з ним було близько шестисот чоловік.

3А Ахія, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика БОГА в Шіло, носив ефод. — А народ не знав, що Йонатан пішов.

4Між перевалами, якими Йонатан намагався перейти до філистимської залоги, була скеляста круча з одного боку і скеляста круча з другого боку, одній ім'я Боцец, а другій ім'я Сене.

5Одна круча височіла на півночі, навпроти Міхмасу, а друга на півдні, навпроти Ґеви.

6І сказав Йонатан до юнака, що носив його зброю: «Ходімо, перейдімо до передового загону цих необрізаних. Може, БОГ вчинить заради нас, бо ніщо не стримає БОГА від перемоги багатьма чи небагатьма».

7І відповів йому зброєносець: «Роби все, що до вподоби тобі. Іди попереду, я з тобою, що б ти не вирішив».

8І сказав Йонатан: «Ось ми перейдемо до тих людей і покажемося їм.

9Якщо вони скажуть нам так: “Заждіть, поки ми дійдемо до вас”, то ми станемо на місці своєму і не підніматимемося до них.

10А якщо вони скажуть так: “Підніміться до нас”, то ми піднімемося, бо БОГ віддає їх у наші руки. І це буде нам знаком».

11І показалися вони обоє перед передовим загоном філистимлян, і сказали філистимляни: «Дивіться, євреї виходять із печер, де вони ховалися».

12І озвалися люди з передової сторожі до Йонатана та його зброєносця, і сказали: «Підійміться до нас, і ми дамо вам науку». Тоді Йонатан сказав до свого зброєносця: «Іди за мною, бо БОГ віддав їх у руки Ізраїля».

13І видерся Йонатан на руках своїх і на ногах своїх, а зброєносець його за ним; і падали [філистимляни] перед Йонатаном, а зброєносець його добивав їх позаду нього.

14І була та перша поразка, якої завдали Йонатан та його зброєносець, близько двадцяти чоловік, на просторі близько половини борозни [на] десятині поля.

15І постав страх серед усього війська і в таборі, [і] в полі; сторожа та спустошувачі також жахнулися. Затремтіла сама земля, і зчинився страх від Бога.

16І побачили вартові Саула в Ґівеї Веніяминовій, що натовп розсіюється в усіх напрямках.

17І сказав Саул до народу, що був з ним: «Перелічіть і подивіться, хто пішов від нас». І перелічили вони, і виявилося, що нема Йонатана та його зброєносця.

18Тоді сказав Саул до Ахії: «Принеси сюди Божий Ковчег»; бо Божий Ковчег був у той час серед ізраїльтян.

19Та поки Саул говорив до священника, сум’яття у філистимському таборі все зростало; і сказав Саул до священника: «Опусти свою руку».

20І зібрався Саул та ввесь народ, що був із ним, і кинулися до битви; і побачили вони [філистимлян] у превеликому сум’ятті, меч кожного обернувся проти ближнього його.

21А євреї, які раніше були на боці філистимлян і які прийшли з ними у військо [з] довколишніх країв, — також і вони приєдналися до ізраїльтян, що були з Саулом та Йонатаном.

22Коли всі інші з боку Ізраїля, які ховалися в нагір'ї Єфремовому, почули, що филистимляни втікають, вони також кинулися переслідувати їх у битві.

23Так БОГ приніс перемогу Ізраїлеві того дня. Битва перекинулася за Бет-Авен.

24Військо Ізраїля було виснажене того дня. Бо Саул зв'язав військо клятвою: «Проклятий кожен, хто скуштує будь-якої їжі, перш ніж западе ніч і я помщуся своїм ворогам». Тож ніхто з війська нічого не скуштував.

25Усі прийшли до вуликів, де трохи меду вилилося на землю.

26Коли військо підійшло до вуликів і побачило стікання меду там, ніхто не підніс своєї руки до уст, бо військо боялося клятви.

27Йонатан, однак, не чув, як його батько заклинав військо. Тож він простяг палицю, яку мав із собою, вмочив її у стільник меду і підніс руку до своїх уст; і очі його просвітліли.

28На це один із воїнів озвався: «Твій батько закляв військо: “Проклятий кожен, хто їстиме що-небудь цього дня”. І тому військо знемагає».

29Йонатан відповів: «Мій батько накликав лихо на людей. Погляньте самі, як просвітліли мої очі, коли я покуштував трохи цього меду.

30Якби ж то військо попоїло сьогодні здобичі, захопленої у ворога, поразка филистимлян була б іще більшою!»

31Вони вражали филистимлян того дня від Міхмаса до Аялона, і військо було вкрай виснажене голодом.

32Військо кинулося на здобич; брали вони овець, і корів, і телят та різали їх на землі, і військо їло з кров'ю.

33Коли донесли Саулові, що військо грішить проти БОГА, їдячи з кров’ю, він сказав: «Ви вчинили віроломно. Прикотіть до мене сьогодні великий камінь».

34І звелів Саул: «Розійдіться поміж військом і скажіть їм, що кожен мусить привести до мене свого вола чи свою вівцю, і заколоти тут, і тоді їсти. Ви не повинні грішити проти БОГА і їсти з кров’ю». І кожен із війська привів із собою свого вола тієї ночі і заколов там.

35Так поставив Саул жертовник БОГУ; то був перший жертовник, який він звів БОГУ.

36Саул сказав: «Ходімо вниз за філистимлянами вночі і грабуймо серед них до ранкового світла; і не залишмо серед них жодного вцілілого». «Роби все, що тобі вгодно», — відповіли вони. Але священник сказав: «Наблизьмося тут до Бога».

37Тож запитав Саул Бога: «Чи йти мені вниз за філистимлянами? Чи віддаси Ти їх до рук Ізраїля?» Але цього разу [Бог] не відповів йому.

38Тоді Саул сказав: «Підійдіть сюди, усі воєначальники війська, і дізнайтеся, як сталася ця провина сьогодні.

39Бо як живий БОГ, Який дарує перемогу Ізраїлю: навіть якщо це через мого сина Йонатана, він неодмінно буде відданий смерті!» І жоден воїн не відповів йому.

40І сказав він усім ізраїльтянам: «Ви станьте по один бік, а я і мій син Йонатан станемо по другий». Військо ж відповіло Саулові: «Роби, як тобі вгодно».

41Тоді Саул сказав до БОГА, Бога Ізраїля: «Яви Туммім». Жеребом було вказано на Йонатана та Саула, а військо було виправдане.

42І сказав Саул: «Киньте жереб між моїм сином і мною»; і було вказано на Йонатана.

43І сказав Саул до Йонатана: «Скажи мені, що ти вчинив?» І повідав йому Йонатан: «Я лише скуштував трохи меду кінцем палиці, що в руці моїй. Я готовий померти».

44І сказав Саул: «Нехай те й те вчинить Бог і ще додасть: ти неодмінно мусиш померти, Йонатане!»

45Та військо сказало Саулові: «Чи Йонатану вмирати, який здобув цю велику перемогу в Ізраїлі? Нізащо! Як живий ГОСПОДЬ, ані волосина з голови його не впаде на землю! Бо з поміччю Бога звершив він цей день». Так військо врятувало Йонатана, і він не помер.

46І припинив Саул переслідувати філистимлян, а філистимляни повернулися до своїх домівок.

47Після того як Саул утвердив своє царство над Ізраїлем, він вів війну звідусіль проти всіх своїх ворогів: проти моавитян, аммонітян, едомітян, філистимлян і царів Цови; і куди б він не повертався, скрізь завдавав поразки [їм].

48Він діяв звитяжно, розбив амаликитян і врятував Ізраїля від тих, хто його грабував.

49Синами Саула були: Йонатан, Ішві та Малкі-Шуа; а імена двох його дочок: старшої — Мерав, а молодшої — Міхаль.

50Ім'я дружини Саула було Ахіноам, дочка Ахімааца; а ім'я командувача його війська — Авінер, син Саулового дядька Нера.

51Кіш, батько Саула, і Нер, батько Авнера, були синами Авіїла.

52І тривала запекла війна проти філистимлян в усі дні Саула; і щоразу, коли Саул бачив мужнього мужа чи хороброго воїна, він брав його до себе на службу.