ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 13 · Війна з филистимлянами

1Саул мав … років, коли став царем, і царював він над Ізраїлем два роки.

2Саул вибрав 3 000 ізраїльтян, з яких 2 000 були з Саулом у Міхмасі та в гірській країні Бетел, а 1 000 з Йонатаном у Ґів’а Веніяминовій; решту ж війська він відіслав назад по їхніх домівках.

3Йонатан вразив філістимського намісника в Ґеві; і почули про те філістимляни. Саул же звелів сурмити в баранячий ріг по всій землі, кажучи: «Нехай почують євреї».

4Коли весь Ізраїль почув, що Саул вразив філістимського намісника і що Ізраїль викликав ненависть філістимлян, увесь народ зібрався до Саула в Ґілґалі.

5Філістимляни ж зібралися воювати проти Ізраїля: 30 000 колісниць і 6 000 вершників, непевно. і війська стільки, скільки піску на березі моря. Вони рушили й стали табором у Міхмасі, на схід від Бет-Авену.

6Коли люди Ізраїля побачили, що вони в біді — бо військо було в утиску великому, — то сховався народ у печерах, у тернинах, серед скель, у підземеллях та в ямах.

7Деякі євреї перейшли Йордан, [до] землі Ґада та Ґілеада. Саул же все ще був у Ґілґалі, і весь народ з трепетом тримався біля нього.

8Він чекав сім днів, до часу, який [призначив] Самуїл. Але коли Самуїл не прийшов до Ґілґалу, а люди почали розбігатися від нього,

9Саул сказав: «Принесіть мені цілопалення та мирні жертви»; і приніс він цілопалення.

10Щойно закінчив він приносити цілопалення, як прибув Самуїл; і вийшов Саул йому назустріч, щоби привітати його.

11Та Самуїл сказав: «Що ти вчинив?» Саул відповів: «Я побачив, що народ залишає мене й розсіюється, а ти не прийшов у призначений час, і филистимляни зібралися в Міхмасі.

12Я подумав, що филистимляни спустяться проти мене в Гілґал, перш ніж я вблагаю БОГА, тож я змусив себе принести цілопалення».

13Самуїл відповів Саулові: «Нерозумно вчинив ти, не дотримавши заповіді, яку ВІЧНИЙ, Бог твій, поклав на тебе! Бо інакше БОГ утвердив би династію твою над Ізраїлем навіки.

14Але нині династія твоя не встоїть. БОГ підшукає Собі людину з серцем більш охочим, і БОГ настановить його володарем над цим завітним народом, тому що ти не дотримався того, що БОГ наказав тобі».

15І підвівся Самуїл, і піднявся з Гілґала до Ґів'и Веніяминової. А Саул полічив людей, які лишилися з ним, — близько шестисот чоловік.

16Саул та його син Йонатан, і військо, що зосталося з ними, перебували в Ґеві Веніяминовій, тоді як филистимляни отаборилися в Міхмасі.

17І вийшли грабіжники з табору филистимського трьома загонами: один загін попрямував дорогою до Офри, що веде до краю Шуал,

18другий загін повернув дорогою до Бет-Горона, а третій загін рушив прикордонною дорогою, яка дивиться на долину Цевоїм у бік пустелі.

19А коваля не можна було знайти в усій землі Ізраїльській, бо филистимляни боялися, щоб євреї не викували мечів або списів.

20Тому всі ізраїльтяни мусили ходити до филистимлян, щоб нагострити кожен свій леміш, свою мотику, свою сокиру й своє чересло.

21Плата за гостріння була пім за лемеші, мотики, тризубі вила й сокири, та за виправлення рожнів.

22Тож у день битви не знайдено ані меча, ані списа у володінні жодного з воїнів, що були з Саулом та Йонатаном; лише Саул та Йонатан мали їх.

23А залога філістимська вийшла до перевалу Міхмаса.