ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 12 · Прощальна промова Самуїла

1Тоді Самуїл сказав усьому Ізраїлю: «Я поступився вам у всьому, про що ви просили в мене, і настановив над вами царя.

2Відтепер цар буде вашим провідником. «Що ж до мене, я постарів і посивів — але сини мої все ще з вами — і я був вашим провідником від юності моєї і до цього дня.

3Ось я! Свідчіть проти мене в присутності БОГА та в присутності цього помазаника: Чийого вола я взяв або чийого осла я взяв? Кого я ошукав чи кого пограбував? Від кого взяв я підкуп, щоб дивитися в інший бік? Я поверну це вам».

4Вони відповіли: «Ти не ошукав нас, і не пограбував нас, і не взяв нічого ні в кого».

5Він сказав їм: «Свідком тоді є БОГ, і свідок цей помазаник вашому визнанню цього дня, що ви нічого не знайшли в моїй власності». Вони відповіли: «[Бог є] свідком воістину!»

6Самуїл сказав народові: «БОГ [є свідок] — Той, Хто настановив Мойсея та Аарона і Хто вивів ваших предків із землі Єгипетської.

7Підійдіть же, постаньте перед БОГОМ, доки я свідчитиму проти вас про всі милості, які БОГ учинив вам і вашим предкам.

8«Коли Яків прийшов до Єгипту, … ваші предки взивали до БОГА, і послав БОГ Мойсея та Аарона, які вивели ваших предків із Єгипту й оселили їх на цьому місці.

9Але вони забули ВІЧНОГО, свого Бога; тож вони були віддані в руки Сісери, воєначальника Хацора, в руки філистимлян і в руки царя Моава; і ті воювали проти них».

10І заволали вони до БОГА: «Згрішили ми, бо покинули БОГА й служили Ваалам та Астартам. О, визволи ж нас від ворогів наших, і ми служитимемо Тобі!»

11І послав БОГ Єруббаала, і Бедана, і Їфтаха, і Самуїла, і визволив вас від ворогів ваших довкола; і жили ви в безпеці.

12Та коли ви побачили, що Нахаш, цар аммонітян, наступає на вас, ви сказали мені: «Ні, цар мусить панувати над нами», — хоч ВІЧНИЙ, ваш Бог, є вашим Царем.

13«Ось, поставив БОГ царя над вами! Ось цар, якого ви вибрали, якого ви просили.

14«Якщо будете боятися, шанувати й слухати БОГА — і не зневажатимете наказу БОГА, — якщо і ви, і цар, що панує над вами, підете за ВІЧНИМ, Богом вашим, [то й добре].

15Але якщо не послухаєте БОГА — і зневажите наказ БОГА, — рука БОГА вразить вас, як вразила предків ваших.

16«Тепер постійте й подивіться на це велике діло, яке БОГ учинить перед очима вашими.

17Чи ж не пора жнив пшениці нині? Я помолюся до БОГА — і Він пошле грім і дощ; тоді ви розсудите й зрозумієте, яке велике зло вчинили ви перед очима БОГА, коли просили собі царя».

18І помолився Самуїл до БОГА, і послав БОГ грім і дощ того дня, і благоговів народ перед БОГОМ та перед Самуїлом.

19І сказав увесь народ Самуїлові: «Заступися за рабів твоїх перед ВІЧНИМ, Богом твоїм, щоб не померли ми, бо до всіх гріхів наших додали ми зло, коли просили собі царя».

20Та сказав Самуїл народові: «Не бійтеся. Ви справді вчинили все це зло. Проте не відступайте від БОГА, але служіть БОГОВІ всім серцем вашим».

21Не відвертайтеся, щоб іти вслід за нікчемним, що не може ані принести користи, ані спасти, бо воно нікчемне.

22Задля великого Ймення Божого БОГ ніколи не покине цього народу, бо БОГ зволив учинити вас народом Свого завіту.

23«Щодо мене, то нехай буде далеко від мене згрішити проти БОГА і перестати молитися за вас; і я далі наставлятиму вас у чиненні того, що добре і праведне.

24Понад усе, ви мусите благоговіти перед БОГОМ і вірно служити всім своїм серцем; і зважайте, як велично було вчинено з вами.

25Бо якщо ви вперто триматиметеся свого беззаконня, і ви, і цар ваш будете зметені».