ПЕРВА КНИГА ЦАРІВ 1 · Авішаґ доглядає Давида

1Цар Давид був уже старий, у літах похилий; і хоч укривали його одежами, не міг він зігрітися.

2І сказали йому слуги його: «Нехай пошукають для мого господаря царя молоду дівчину, щоб стояла перед Вашою Величністю й була йому доглядачкою; і нехай спочиває вона на лоні твоєму, і зігріється мій господар цар».

3І шукали вродливу дівчину по всіх границях Ізраїля; і знайшли Авішаґ шунамітянку, і привели її до царя.

4Ця дівчина була надзвичайно гарна; вона стала цареві доглядачкою і слугувала йому, але цар не пізнав її.

5А Адонія, син Хаґґіти, вихвалявся, кажучи: «Я буду царем!» І справив собі колісниці й коней, непевний. та супровід із п'ятдесяти скороходів.

6Батько його ніколи не картав його: «Нащо ти це робиш?» Був він народжений після Авесалома і, так само як він, дуже гарний на вроду.

7Він мав змову з Йоавом, сином Церуї, та зі священником Евіятаром, і вони підтримали Адонію;

8але священник Цадок, Беная, син Єгояди, пророк Натан, Шімей і Реї та власні витязі Давидові не стали на бік Адонії.

9І заколов Адонія на жертовну учту овець, волів та вгодовану худобу біля каменя Зохелет, що побіля Ен-Роґела; і закликав усіх братів своїх, царських синів, та всіх царських слуг із Юдиного коліна;

10а пророка Натана, і Бенаї, і витязів, і брата свого Соломона він не запросив.

11Тоді сказав Натан до Бат-Шеви, матері Соломона: «Чи не чула ти, що Адонія, син Хаґґіти, зацарював, а господар наш Давид про це й не знає?»

12А тепер прийми мою пораду, щоб урятувати своє життя і життя твого сина Соломона.

13Іди негайно до царя Давида і скажи йому: «Чи не присягав ти, о пане мій царю, своїй слугині: “Твій син Соломон царюватиме після мене, і він сидітиме на моєму престолі”? Чому ж тоді Адонія став царем?»

14І ось, коли ти ще говоритимеш там із царем, я ввійду слідом за тобою й підтверджу твої слова».

15І ввійшла Вірсавія до царя в спочивальню. — А цар був вельми старий, і Авішаґ шунамітянка прислуговувала цареві. —

16Вклонилася Вірсавія низько, віддаючи шану цареві; і запитав цар: «Що тривожить тебе?»

17І вона відповіла йому: «Мій пане, ти сам присягався своїй слугині ВІЧНИМ, Богом твоїм: “Твій син Соломон царюватиме після мене, і він сидітиме на моєму престолі”.

18А нині ось Адонія став царем, і ти, мій пане царю, нічого про це не знаєш.

19Він приготував жертовний бенкет із великої сили волів, годованих телят і овець, і запросив усіх царських синів, і священника Авіятара, і воєначальника Йоава; але слуги твого Соломона він не запросив.

20І нині очі всього Ізраїля звернуті на тебе, о пане мій царю, аби сповістив ти їм, хто сяде на престолі мого пана царя після нього.

21Бо станеться так, що коли мій пан цар спочине з предками своїми, мене та мого сина Соломона вважатимуть зрадниками».

22Вона ще говорила з царем, як прибув пророк Натан.

23І сповістили цареві: «Ось пророк Натан», і він постав перед царем. Вклонившись низько перед царем обличчям до землі,

24Натан сказав: «О пане мій царю, певно, це ти сказав: „Адонія царюватиме після мене, і він сидітиме на престолі моєму“.

25Бо зійшов він нині й приніс у жертву безліч волів, годованої худоби та овець. Він покликав усіх синів царських, і воєначальників, і священника Авіятара. І саме цієї миті вони їдять і п’ють із ним та вигукують: „Хай живе Цар Адонія!“

26Та мене, раба твого, і священника Садока, і Бенаю, сина Єгояди, і раба твого Соломона він не покликав.

27Чи від мого пана царя вийшло це рішення, без того щоб ти сповістив раба твого, хто має посісти престол мого пана царя?»

28Відповіддю царя Давида було: «Покличте Вірсавію!» Вона ввійшла перед очі царя і стала перед царем.

29І поклявся цар, кажучи: «Як живий БОГ, Який визволив мене з усякої біди:

30Клятву, яку я дав тобі ВІЧНИМ, Богом Ізраїля, що син твій Соломон царюватиме після мене і сяде на престолі моєму замість мене, — я сповню цього самого дня!»

31Вірсавія вклонилася низько на шану цареві обличчям до землі й сказала: «Нехай живе мій пан Цар Давид повіки!»

32Тоді цар Давид сказав: «Покличте до мене священника Садока, пророка Натана і Бенаю, сина Єгояди». Коли вони прийшли перед царя,

33цар сказав їм: «Візьміть моїх вірних воїнів, посадіть сина мого Соломона на мого мула і зведіть його до Ґіхону.

34Нехай священник Садок і пророк Натан помажуть його там на царя над Ізраїлем, після чого засурміть у ріг і вигукніть: „Хай живе Цар Соломон!“»

35Тоді підніміться слідом за ним, і нехай він увійде та сяде на моєму престолі. Бо він царюватиме після мене; його Я призначаю бути володарем над Ізраїлем та над Юдою».

36Обізвався Беная, син Єгояди, і сказав до царя: «Амінь! І нехай так повелить ВІЧНИЙ, Бог мого пана царя.

37Як БОГ був із моїм паном царем, так нехай буде й з Соломоном; і нехай знесеться престол його ще вище за престол мого пана, царя Давида».

38Тоді священик Садок, і пророк Натан, і Беная, син Єгояди, зійшли разом із керетянами та пелетянами. Вони посадили Соломона на мула царя Давида й повели його до Ґіхону.

39Священик Садок узяв ріг оливи з Намету і помазав Соломона. Вони засурмили в ріг, і весь народ вигукнув: «Хай живе цар Соломон!»

40Тоді весь народ пішов слідом за ним, граючи на сопілках і радіючи, аж земля розколювалася від їхнього гомону.

41Почув це Адонія та всі покликані, що були з ним, коли саме скінчили їсти. Коли ж Йоав почув голос рогу, то сказав: «Чому в місті такий гомін?»

42Він ще говорив, аж ось прийшов священик Йонатан, син Евіятара. «Увійди, — мовив Адонія, — бо ти чоловік гідний і певно несеш добру звістку».

43Та Йонатан відповів Адонії: «О горе, наш пан, цар Давид, настановив Соломона царем!

44Цар послав із ним священика Садока, і пророка Натана, і Бенаю, сина Єгояди, та керетян і пелетян. Вони посадили його на царського мула,

45і священник Садок та пророк Натан помазали його на царя в Гіхоні. Потім вони піднялися звідти радіючи, і зашуміло місто. То й є той гомін, що ви чули.

46До того ж, Соломон сів на царський престол;

47і ще: слуги царя приходили привітати господаря нашого, царя Давида, кажучи: «Нехай Бог зробить славу Соломона ще величнішою за твою, і нехай вивищить престол його ще вище за престол твій!» І вклонився цар на ложі своєму.

48І ще сказав цар так: «Благословенний ВІЧНИЙ, Бог Ізраїлів, Який дав сьогодні спадкоємця на мій престол, і очі мої бачать це!»

49Тоді всі гості Адонії вжахнулися, підвелися і розійшлися кожен у свій бік.

50Адонія ж, боячись Соломона, пішов негайно [до Намету] і вхопився за роги жертовника.

51І сповістили Соломона: «Ось Адонія боїться царя Соломона і тримається за роги жертовника, кажучи: „Нехай цар Соломон спочатку присягне мені, що не скарає слугу свого мечем“».

52І сказав Соломон: «Якщо він триматиметься достойно, ані волосина з голови його не впаде на землю; якщо ж виявиться в ньому якась провина, він помре».

53І послав цар Соломон, і звели його від жертовника. Він прийшов і вклонився перед царем Соломоном, а Соломон сказав йому: «Іди до свого дому».