КНИГА ПРОРОКА ОСІЇ 2 · Осуд невірності Ізраїля

1Число людей Ізраїля буде як пісок морський, якого не зміряти і не злічити; і замість того, щоб казати їм: «Ви Не-Мій-Народ», їх називатимуть Дітьми-Живого-Бога.

2Люди Юди та люди Ізраїля зберуться разом і наставлять над собою одного голову; і підіймуться вони від землі — бо дивним буде день Єзреїла!

3О, кличте братів ваших «Мій Народ»,І сестер ваших «З Любов'ю Прийнята!»

4Судіться з матір'ю вашою, судіться —Бо вона не Моя дружинаІ Я не її чоловік —І нехай відкине вона блуд свій від обличчя свогоІ перелюб свій з-поміж грудей своїх.

5Інакше Я оголю її донагаІ залишу її, як у день, коли вона народилася:І зроблю її мов пустелю,Оберну її на суху землю,І дам їй померти від спраги.

6Дітей її Я також зречуся;Бо тепер вони — поріддя блудниці,

7Бо їхня мати блудодіяла,Та, що зачала їх, чинила безсоромно —Бо помислила:«Піду слідом за коханцями моїми,Які дають хліб мій і воду мою,Вовну мою і льон мій,Олію мою і напій мій».

8Певне,Я загорожу дороги її тернямиІ зведу мури проти неї,І вона не знайде стежок своїх.

9Гнатиметься за коханцями своїми як заманеться,Вона не здожене їх;І шукатиме їх як захоче,Вона ніколи не знайде їх.Тоді вона скаже:«Піду і повернусяДо мого першого чоловіка,Бо тоді велося мені ліпше, ніж тепер».

10І вона не розважила над цим:Це був Я, Хто дарував їйНове зерно, і вино, і оливу;Я, Хто щедро висипав срібло для неїТа золото — яке вони використали для Ваала.

11Воістину, Я заберу назад Моє нове збіжжя у свій час І Моє молоде вино у свою пору, І вихоплю Мою вовну та Мій льон, Що служать для покриття її наготи.

12Тепер Я викрию її сором На очах у коханців її, І ніхто не врятує її від Мене.

13І покладу Я край усім її радощам: Її святам, новомісяччям і суботам — Усім святковим порам її.

14Я спустошу її виноградники та її смоковниці, Про які вона думає, що це плата, Отримана нею від коханців її; Я оберну їх на хащі, І польові звірі пожеруть їх.

15Так покараю Я її За дні Ваалів, Коли вона приносила їм жертви; Коли, прикрашена сережками та оздобами, Вона ходила слідом за своїми коханцями, Забуваючи Мене, — промовляє БОГ.

16Воістину, Я промовлятиму до неї звабливо І поведу її через пустелю, І говоритиму до неї лагідно.

17Я дам їй її виноградники звідти, І долину Ахор як ріллю надії. з pittaḥ «орати» (див. Іс. 28.24). Значення євр. непевне; на відміну від інших «двері надії». Там вона відгукнеться, як у дні своєї юності, Коли вона вийшла із землі Єгипетської.

18І того дня, — промовляє БОГ, — Ти кликатимеш [Мене] Іші, І більше не кликатимеш Мене Баалі.

19Бо Я усуну імена Ваалів з її уст, І більше ніколи не будуть вони згадувані на ім'я.

20Того дня Я укладу для них союз із польовими звірами, небесними птахами та плазунами землі; Я також вижену лук, меч і війну із цієї землі. Так Я дам їм спочивати в безпеці.

21І Я заручу тебе Собі навіки: Я заручу тебе Собі праведністю і правосуддям, І добротою та милосердям,

22І Я заручу тебе Собі вірністю; Тоді ти будеш віддана БОГОВІ.

23Того дня Я відповім, — провіщає БОГ, — Я відповім небу, І воно відповість землі;

24І земля відповість новим хлібом, і вином, і олією, І вони відповідять Їзреелу.

25Я посію її в землі як Свою власну; І знову прийму в ласку Ло-Рухаму; І скажу Ло-Аммі: «Ти — Мій народ», А він відповість: «[Ти —] мій Бог».