КНИГА ПРОРОКА ОСІЇ 13 · Гнів Господній на Ізраїль

1Коли Ефраїм говорив побожно, Він вознісся в Ізраїлі; Але він стягнув провину через Ваала, І так помер.

2І нині вони продовжують грішити; Вони наробили собі вилитих бовванів, Ідолів зі срібла свого завдяки своїй майстерності, Усе це — праця ремісників. Проте для них вони призначають людей у жертву; Вони звикли цілувати телят!

3Безперечно, Вони будуть як вранішні хмари, Як роса, що рано розвіюється; Як полова, зметена з току, І як дим із ґратчастих вікон.

4Лише Я, ВІЧНИЙ, був твоїм Богом Ще від землі Єгипетської; Ти ніколи не знав [істинного] Бога, окрім Мене, Ти ніколи не мав помічника, окрім Мене.

5Я опікувався тобою в пустелі, У землі спраглій.

6Коли вони мали пашу, то насичувалися; Коли вони наситилися, то згорділи; І так забули Мене.

7Тому Я став для них немов лев, Як леопард Я чатую при дорозі;

8Немов ведмедиця, осиротіла від діток, Я нападаю на них І розриваю окістя сердець їхніх; Я пожеру їх там, мов лев, Звірина польова розтерзає їх.

9Згубив ти себе, о Ізраїлю! Ти не мав допомоги, крім Мене.

10Де тепер твій цар? Нехай він спасе тебе! Де правителі в усіх містах твоїх, Від яких ти вимагав: «Дай мені царя і вельмож»?

11Я даю тобі царів у Своєму гніві, І забираю їх у Своїй люті.

12Зв'язана провина Ефраїма, Захований гріх його.

13Муки пологів нападуть на нього, Та нерозумне це немовля — Бо не час затримуватися При місці народження дітей.

14Від самого Шеолу Я врятую їх,Визволю їх від самої Смерті.Де, о Смерте, твої моровиці?Твоя пошесть де, о Шеоле?Помста буде далекою від Моїх думок. див. Втор. 32.36; Іс. 1.24) буде схована від Моїх очей.”

15Бо хоч і цвіте він серед очеретів,Подих, вітер БОГА,Прийде, віючи з пустелі;Джерело його пересохне,Криниця його висохне.Той [вітер] розграбує скарби,Усяку прегарну річ.