ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 8 · Ковчег зупиняється на Арараті

1Згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю, і води спали.

2І закрилися джерела безодні та отвори небесні, і стримався дощ із неба;

3і безперестанно відступали води з землі. І зменшилися води після закінчення ста п'ятдесяти днів,

4так що сьомого місяця, сімнадцятого дня місяця, ковчег зупинився на горах Араратських.

5Води спадали невпинно аж до десятого місяця; десятого місяця, першого дня місяця, з'явилися верхів'я гір.

6Після закінчення сорока днів відчинив Ной вікно ковчега, яке він зробив,

7і випустив крука; і той відлітав і повертався, доки не висохли води на землі.

8Потім він випустив голубку, щоб побачити, чи спала вода з поверхні землі.

9Та не знайшла голубка місця спочинку для стопи своєї і повернулася до нього в ковчег, бо вода вкривала всю землю. І простягнув він руку свою, і взяв її, і вніс до себе в ковчег.

10Він зачекав ще інших сім днів і знову випустив голубку з ковчега.

11І повернулася до нього голубка надвечір, і ось — зірваний оливковий листок у дзьобі її! Тоді пізнав Ной, що спали води на землі.

12Він зачекав ще інших сім днів і випустив голубку; і вона вже більше не поверталася до нього.

13У шістсот першому році, першого місяця, першого дня місяця води почали висихати з землі; і коли Ной зняв покрівлю ковчега, він побачив, що поверхня землі підсихає.

14А другого місяця, двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.

15Бог промовив до Ноя, кажучи:

16«Вийди з ковчега, разом із дружиною твоєю, синами твоїми і дружинами синів твоїх.

17Виведи з собою кожну живу істоту з усякого тіла, що з тобою: птахів, тварин і все, що плазує по землі; і нехай вони рояться на землі, і плодяться, і розмножуються на землі».

18І вийшов Ной, разом із синами своїми, дружиною своєю і дружинами синів своїх.

19Усяка тварина, усяке плазуюче і всякий птах, усе, що рухається по землі, вийшли з ковчега за родинами своїми.

20Тоді Ной спорудив жертовник БОГОВІ і, взявши від усякої чистої тварини та від усякого чистого птаха, приніс цілопалення на жертовнику.

21БОГ відчув приємний пахощ, і сказав БОГ у серці Своїм: «Ніколи більше не приречу Я землю через людство, бо помисли людського розуму є лихими від юності; і ніколи більше не знищу кожну живу істоту, як Я вчинив.

22Доки земля існує,Сівба і жнива,Холод і спека,Літо і зима,День і нічНе припиняться».