ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 50 · Оплакування та поховання Якова

1І припав Йосиф до обличчя батька свого, і плакав над ним, і цілував його.

2Тоді звелів Йосиф лікарям, що були на службі в нього, бальзамувати батька його, і забальзамували лікарі Ізраїля.

3І знадобилося на це сорок днів, бо такий є повний строк бальзамування. І оплакували його єгиптяни сімдесят днів;

4а коли скінчилися дні плачу, Йосиф промовив до двору фараонового, кажучи: «Вчиніть мені ласку і перекажіть це благання фараонові:

5„Батько мій закляв мене, мовивши: «Ось я помираю. Конче поховай мене в могилі, яку я приготував собі в землі Ханаанській». Тож нині дозволь мені піти й поховати батька мого, а потім я повернуся“».

6І сказав фараон: «Іди і поховай батька твого, як він заприсяг тебе клятвою».

7І пішов Йосиф ховати батька свого; і пішли з ним усі вельможі фараонові, старійшини двору його та всі знатні мужі Єгипту,

8разом із усім домом Йосифа, братами його та домом батька його; лише дітей своїх, отари свої та худобу свою залишили вони в землі Ґошен.

9Також і колісниці, і вершники рушили з ним; і був це табір вельми великий.

10І прибули вони до Ґорен-га-Атаду, що по той бік Йордану, і справили там плач вельми великий та урочистий; і тримав він жалобу за батьком своїм сім днів.

11І коли ханаанські жителі цієї землі побачили жалобу в Ґорен-га-Атаді, вони сказали: «Це урочиста жалоба єгиптян». Тому й нарекли ім'я тому місцю: Авель-Міцраїм, що по той бік Йордану.

12Так сини його вчинили для нього, як він заповідав їм.

13І понесли його сини його до землі Ханаанської, і поховали його в печері поля Махпели, того поля поблизу Мамре, яке купив Авраам на місце поховання в Ефрона Хеттеянина.

14Поховавши батька свого, повернувся Йосип до Єгипту — він, і брати його, і всі, хто ходив із ним ховати батька його.

15Коли ж брати Йосипові побачили, що помер їхній батько, то сказали: «Що як Йосип досі плекає гнів проти нас і відплатить нам сповна за все те зло, яке ми йому вчинили!»

16І послали вони звістку Йосипові: «Перед смертю своєю батько твій заповів ось що:

17“Так скажіть Йосипові: ‘Благаю тебе, прости провину і гріх братів твоїх, що вчинили з тобою так жорстоко’. Тож благаємо, прости провину рабів Бога батька твого!” І Йосип заплакав, коли вони промовляли до нього.

18І прийшли самі брати його, впали ниць перед ним і сказали: «Ось, ми раби твої!»

19Та сказав їм Йосип: «Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога?

20До того ж, хоч ви й замишляли проти мене лихе, Бог обернув це на добро, аби звершити те, що маємо нині, — зберегти життя багатьом людям.

21Тож не бійтеся: я підтримуватиму вас і тих, хто коло вас». Так він заспокоїв їх, промовляючи лагідно до їхніх сердець.

22І залишився Йосип у Єгипті, він і дім батька його. І прожив Йосип сто десять років.

23І побачив Йосип дітей Єфремових до третього покоління; так само й діти Махіра, сина Манасії, народилися на колінах Йосипа.

24Урешті Йосип сказав до братів своїх: «Я вмираю. Бог неодмінно зглянеться над вами і виведе вас із цієї землі до землі, клятвою обіцяної Авраамові, Ісаакові та Якову».

25І закляв Йосип синів Ізраїлевих, промовляючи: «Коли Бог зглянеться над вами, ви винесете кості мої звідси».

26Йосип помер у віці ста десяти літ; і забальзамували його, і поклали в труну в Єгипті.