ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 49 · Яків благословляє своїх синів

1І покликав Яків синів своїх та й сказав: «Зберіться разом, щоб я звістив вам, що спіткає вас у прийдешніх днях.

2Зберіться і слухайте, о сини Якова;Вслухайтеся в Ізраїля, батька вашого:

3Рувиме, ти мій первісток,Моя міць і первоплід сили моєї,Зверхній у гідностіІ зверхній у честі.

4Непостійний, мов вода, ти більше не вивищуватимешся;Бо коли зійшов ти на ложе батька свого,Ти вкрив безчестям — на постіль мою він зійшов!

5Симеон і Левій — то пара;Їхня зброя — знаряддя беззаконня.

6Нехай душа моя не входить у їхню раду,Нехай єство моє не рахується в їхньому зібранні.Бо в гніві вбивають вони людину, І з власної втіхи калічать вола.

7Проклятий гнів їхній, такий лютий,І ярість їхня, така невблаганна.Я розділю їх у Якові,Розсію їх в Ізраїлі.

8Тебе, о Юдо, брати твої вихвалятимуть;Твоя рука буде на потилиці твоїх ворогів;Сини твого батька низько вклонятимуться тобі.

9Юда — левеня;На здобичі, сину мій, ти зріс.Він присів, ліг, мов лев,Мов левиця непевна.—хто наважиться збудити його?

10Скіпетр не відійде від Юди,Ані палиця правителя з-між ніг його;Так що данина прийде до нього як шай ло «данина йому», за Мідрашем; пор. Іс. 18.7. Значення гебр. непевне; букв. «Доки він не прийде до Шіло». І шана народів буде його.

11Він прив'язує до винограду свого осла,Осля своєї ослиці — до добірної лози;Він пере свій одяг у вині,Своє вбрання — в крові винограду.

12Його очі темніші за вино;Його зуби біліші за молоко.

13Завулон житиме біля берега моря;Він буде прихистком для кораблів,І бік його спиратиметься на Сидон.

14Іссахар — міцнокостий осел,Що лежить між кошарами.

15І побачив він безпеку, що добра вона,І край, що приємний він,І схилив плече своє до тягаря,І став підневільним робітником.

16Дан судитиме народ свій,Як одне з колін Ізраїля.

17Дан буде змієм при дорозі,Гадюкою при стежці,Що кусає коня за п’яти,Так що вершник його падає навзнак.

18Спасіння Твого чекаю, о ВІЧНИЙ!

19Ґада тіснитимуть нападники,Але він нападатиме їм на п’яти.

20В Ашера хліб його ситний,І він постачатиме царські ласощі.

21Нафталі — олениця пущена на волю,Яка родить прегарних оленят.

22Йосип — дикий осел,Дикий осел коло джерела —Дикі жереб’ята на схилі пагорба.

23Стрільці гірко нападали на нього;Стріляли в нього й переслідували його.

24Та зостався тугим лук його,І руки його зміцнілиВід рук Могутнього Якового —Там Пастир, Скеля Ізраїля —

25Бог твого батька, Який допомагає тобі,І Шаддай, Який благословляє тебеБлагословеннями неба згори,Благословеннями безодні, що лежить унизу,Благословеннями грудей і утроби.

26Благословення твого батькаПеревищують благословення моїх прародителів,Аж до крайніх меж вічних пагорбів. Нехай спочинуть вони на голові Йосипа,На чолі вибраного серед братів своїх.

27Беніамін — хижий вовк;Вранці він поїдає ворога, непевно; на відміну від інших «здобич». А ввечері він ділить здобич».

28Усі ці — коліна Ізраїля, числом дванадцять, і це те, що сказав їм їхній батько, коли прощався з ними, промовляючи до кожного прощальне слово, належне йому.

29Тоді він дав їм наказ, кажучи до них: «Я прилучаюся до свого роду. Поховайте мене з моїми предками в печері, що на полі Ефрона хеттеянина,

30у печері, що на полі Махпела, навпроти Мамре, в землі Ханаанській, на полі, яке купив Авраам у Ефрона хеттеянина для місця поховання,—

31там поховано Авраама і Сару, дружину його; там поховано Ісака і Ревеку, дружину його; і там поховав я Лію,—

32поле і печера, що на ньому, куплені у хеттеїв».

33Коли Яків закінчив свої настанови синам своїм, він підібрав свої ноги на постіль і, випустивши дух, прилучився до свого роду.