ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 48 · Яків благословляє Єфрема та Манасію

1Через деякий час по тому було сказано Йосипу: «Батько твій хворий». І взяв він із собою двох своїх синів, Манассію та Єфрема.

2Коли ж сповістили Якова: «Син твій Йосип прийшов до тебе», Ізраїль зібрав свої сили й сів на постелі.

3І сказав Яків Йосипу: «Ель Шаддай, Який явився мені в Лузі, в землі Ханаанській, благословив мене —

4і сказав мені: “Ось Я вчиню тебе плідним і розмножу тебе, зробивши з тебе громаду народів; і віддам Я цю землю потомству твоєму по тобі у вічне володіння”.

5Нині ж два сини твої, що народилися тобі в єгипетській землі до мого приходу до тебе в Єгипет, моїми будуть; Єфрем і Манассія будуть моїми, як Рувим і Симеон.

6А нащадки, народжені тобі після них, будуть твоїми; за іменами братів своїх вони будуть записані у спадщині своїй.

7Я [чиню так тому, що], коли я повертався з Паддану, Рахиль померла, на мій смуток, під час моєї подорожі по землі Ханаанській, коли ще залишалася певна відстань до Ефрати; і поховав я її там на дорозі до Ефрати», — себто Вифлеєму.

8Побачивши синів Йосипа, Ізраїль запитав: «Хто це такі?»

9І сказав Йосип батькові своєму: «Це сини мої, яких дав мені тут Бог». «Підведи їх до мене, — мовив той, — щоб я благословив їх».

10Очі ж Ізраїлеві потьмяніли від старості; він не міг бачити. І наблизив [Йосип] їх до нього, і він поцілував їх та обійняв їх.

11І сказав Ізраїль Йосипу: «Я вже й не сподівався побачити тебе знову, а ось Бог дав мені побачити й дітей твоїх».

12Тоді Йосип відвів їх від колін його і вклонився низько, обличчям до землі.

13Йосиф узяв їх обох, Єфрема своєю правою рукою — до лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівою рукою — до правиці Ізраїля, і наблизив їх до нього.

14Але Ізраїль простяг свою правицю і поклав її на голову Єфрема, хоч той був молодшим, а лівицю свою — на голову Манасії, навхрест поклавши свої руки, хоча Манасія був перворідним.

15І благословив він Йосифа, промовляючи: «Бог, чиїми путями ходили батьки мої Авраам та Ісаак, Бог, Який був моїм Пастирем від народження мого аж до цього дня —

16Ангел, Який визволив мене від усякого лиха — Благослови цих отроків. У них нехай згадується ім'я моє, І імена батьків моїх Авраама та Ісаака, І нехай вони розмножаться у велику безліч на землі».

17Коли Йосиф побачив, що батько його поклав правицю свою на голову Єфрема, це видалося йому неправильним; і перехопив він руку батька свого, щоб перенести її з голови Єфрема на голову Манасії.

18«Не так, батьку, — сказав Йосиф своєму батькові, — бо оцей перворідний; поклади правицю свою на його голову».

19Але батько його відмовився, кажучи: «Знаю, сину мій, знаю. Він теж стане народом, і він теж буде великим. Проте його молодший брат буде більшим за нього, і потомство його стане безліччю народів».

20І поблагословив він їх того дня, кажучи: «Тобою Ізраїль буде благословляти, промовляючи: Нехай Бог учинить тебе подібним до Єфрема та Манасії». Так він поставив Єфрема перед Манасією.

21Тоді сказав Ізраїль Йосифові: «Ось я помираю; але Бог буде з вами і поверне вас до землі ваших предків».

22І нині я призначаю тобі одну частку непевне; на відміну від інших «гірський схил». більше, ніж братам твоїм, яку я вирвав в Амореїв моїм мечем і луком.”