ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 47 · Яків оселяється в Гошені

1Тоді прийшов Йосип і сповістив фараона, промовляючи: «Мій батько та брати мої, з отарами своїми, і великою худобою, і з усім, що їхнє, прийшли з землі Ханаанської, і нині перебувають у краї Ґошен».

2І, вибравши кількох зі своїх братів, представив їх фараонові.

3І сказав фараон його братам: «Яке ваше зайняття?» Вони ж відповіли фараонові: «Твої раби — пастухи овець, як ми, так і батьки наші».

4«Ми прибули, — сказали вони фараонові, — пожити в цьому краї, бо немає пасовиська для отар твоїх рабів, оскільки тяжкий голод у землі Ханаанській. Тож благаємо, дозволь твоїм рабам оселитися в краї Ґошен».

5Тоді сказав фараон Йосипові: «Щодо твого батька та твоїх братів, які прийшли до тебе:

6земля Єгипетська відкрита перед тобою: у найкращій частині цієї землі осели свого батька та братів своїх; нехай перебувають вони в краї Ґошен. А якщо знаєш між ними людей тямущих, постав їх наглядачами над моєю худобою».

7Потому Йосип привів Якова, свого батька, і представив його фараонові; і Яків привітав фараона.

8І запитав фараон Якова: «Скільки літ твоєму життю?»

9І відповів Яків фараонові: «Літ мандрування мого [на землі] — сто й тридцять. Короткими й нещасними були літа мого життя, і не досягли вони літ життя предків моїх за часів їхнього мандрування».

10Тоді Яків попрощався з фараоном і вийшов з-перед очей фараонових.

11І оселив Йосип свого батька та своїх братів, і дав їм маєтність у добірній частині землі Єгипетської, у краї Рамзес, як і звелів був фараон.

12Йосип годував хлібом батька свого, і братів своїх, і весь дім батька свого, аж до найменших.

13А хліба не було по всій землі, бо голод був вельми тяжкий; і знемагали земля Єгипетська та земля Ханаанська від голоду.

14І зібрав Йосип усі гроші, що знаходилися в землі Єгипетській та в землі Ханаанській, як плату за хліб, що його купували, і вніс Йосип ті гроші до палацу фараонового.

15І коли вийшли гроші в землі Єгипетській та в землі Ханаанській, прийшли всі єгиптяни до Йосипа й сказали: «Дай нам хліба, щоб нам не померти перед очима твоїми, бо вичерпалися гроші!»

16І сказав Йосип: «Приведіть вашу худобу, і я дам вам за вашу худобу, якщо скінчилися гроші».

17І привели вони худобу свою до Йосипа, і дав їм Йосип хліб за коней, і за отари овець, і за стада худоби, і за ослів; і постачав їм хліб того року в обмін на всю їхню худобу.

18І скінчився той рік, і прийшли вони до нього другого року, і сказали йому: «Не сховаємо від мого пана, що всі гроші й отари худоби перейшли до мого пана; нічого не лишилося в розпорядженні мого пана, окрім тіл наших та земель наших.

19Не дай загинути нам перед очима твоїми, і нам, і нашій землі. Візьми нас і нашу землю в обмін на хліб, і будемо ми з нашою землею рабами фараонові; і дай насіння, щоб нам жити й не померти, і щоб земля не запустіла».

20І придбав Йосип усю ріллю Єгипту для фараона, бо єгиптяни розпродали кожен своє поле, позаяк голод подужав їх; і перейшла земля у володіння фараона.

21І переселив він люд по містах, непевно. від одного краю кордону Єгипту до іншого.

22Тільки землі жерців він не придбав, бо жерці мали пайку від фараона і жили з тієї пайки, яку давав їм фараон; тому й не продавали своєї землі.

23І промовив Йосип до народу: «Ось, придбав я сьогодні вас і землю вашу для фараона; ось вам насіння, щоб засівати землю.

24А коли настане жниво, ви віддасте п'яту частину фараонові, чотири ж частини зостануться вам: як насіння для поля і як пожива вам та тим, хто в оселях ваших, і на прожиток дітям вашим».

25І сказали вони: «Ти врятував нам життя! Нехай знайдемо ласку в очах пана мого, і будемо ми рабами фараонові».

26І встановив Йосип земельний закон у Єгипті, чинний і понині, щоб п'ята частина належала фараонові; лише земля жерців не стала власністю фараона.

27І оселився Ізраїль у єгипетському краї, в землі Ґошен; і здобули вони в ній володіння, і плодилися, і множилися вельми.

28І прожив Яків у землі Єгипетській сімнадцять літ; і становив вік життя Якова сто сорок і сім років.

29І коли наблизився час Ізраїлю вмерти, покликав він сина свого Йосипа та й промовив до нього: «Вчини мені цю ласку, поклади руку твою під стегно моє як запоруку непохитної вірності твоєї: благаю, не ховай мене в Єгипті».

30Коли я спочину з моїми предками, винеси мене з Єгипту і поховай мене в їхньому місці поховання». Він відповів: «Я зроблю так, як ти мовив».

31І сказав він: «Присягни мені». І він присягнув йому. Тоді Ізраїль вклонився в узголів'ї ліжка.