ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 45 · Йосип відкривається братам

1Йосип не міг більше стримуватися перед усіма слугами своїми і вигукнув: «Виведіть усіх геть від мене!» І нікого більше не було біля нього, коли Йосип дав пізнати себе братам своїм.

2І ридав він так голосно, що почули єгиптяни, і звістка дійшла до фараонового палацу.

3І сказав Йосип братам своїм: «Я — Йосип. Чи батько мій ще в добрім здоров'ї?» Але брати його не могли відповісти йому, бо вжахнулися перед ним.

4Тоді сказав Йосип до братів своїх: «Підійдіть-но до мене». І коли вони підійшли, він промовив: «Я — ваш брат Йосип, якого ви продали до Єгипту.

5Тепер же не побивайтеся і не картайте себе, що продали мене сюди; бо це для збереження життя Бог послав мене перед вами.

6Бо ось уже два роки голод на землі цій, і є ще попереду п'ять літ, у які не буде плоду від обробітку землі.

7Бог послав мене перед вами, щоби забезпечити ваше виживання на землі та врятувати життя ваші дивовижним визволенням.

8Тож не ви послали мене сюди, а Бог, — який настановив мене батьком фараонові, господарем усього дому його і володарем над усім краєм Єгипетським.

9«А тепер поспішайте до батька мого і скажіть йому: Так говорить син твій Йосип: „Бог настановив мене господарем усього Єгипту; прийди до мене без зволікання.

10Ти оселишся в землі Ґошен і будеш близько біля мене — ти, і діти твої, і онуки твої, отари твої, і стада твої, і все, що твоє.

11Там я забезпечу тебе всім — бо є ще п'ять літ голоду попереду, — щоб ти, і дім твій, і все, що твоє, не знали злиднів“».

12Ви самі бачите на власні очі, і брат мій Веніямин сам бачить, що це справді я промовляю до вас.

13І мусите ви розповісти батькові моєму про все високе становище моє в Єгипті та про все, що ви бачили; і якнайшвидше приведіть батька мого сюди».

14З тим він обійняв брата свого Веніямина за шию й заплакав, і Веніямин плакав на шиї його.

15Він поцілував усіх братів своїх і плакав над ними; тільки тоді брати його змогли говорити з ним.

16Звістка дійшла до палацу фараонового: «Прийшли брати Йосипові». Фараон і придворні його були втішені.

17І сказав фараон Йосипові: «Скажи братам своїм: „Учиніть так: нав'ючте тварин ваших і йдіть негайно до краю Ханаанського.

18Візьміть батька вашого й родини ваші та прийдіть до мене; дам я вам найкраще землі Єгипетської, і житимете ви з ситі цієї землі“.

19А тобі велено [додати]: „Учиніть так: візьміть із землі Єгипетської вози для дітей ваших і жінок ваших, і привезіть батька вашого сюди.

20І не побивайтеся за майном вашим, бо все найкраще всієї землі Єгипетської буде вашим“».

21Сини Ізраїля вчинили так; Йосип дав їм вози, як наказав фараон, і забезпечив їх припасами на дорогу.

22Кожному з них, ба більше, дав він по зміні одежі; Веніяминові ж дав триста срібняків і кілька змін одежі.

23А батькові своєму послав він таке: десять ослів, нав'ючених найкращим добром Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених зерном, хлібом та припасами для батька в дорогу.

24Виряджаючи братів своїх у дорогу, він сказав їм: «Не сваріться в дорозі».

25Вони піднялися з Єгипту й прийшли до свого батька Якова в землю Ханаанську.

26І вони сказали йому: «Йосип іще живий; так, він володар над усією землею Єгипетською». Його серце заніміло, бо він не повірив їм.

27Та коли вони переказали все, що сказав їм Йосип, і коли він побачив вози, які Йосип послав, щоб перевезти його, дух їхнього батька Якова ожив.

28«Досить!» — сказав Ізраїль. — «Мій син Йосип іще живий! Я мушу піти й побачити його, перш ніж помру».