ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 44 · Веніамін і срібний кубок

1І звелів він управителю дому свого так: «Наповни мішки цих людей їжею, скільки вони зможуть понести, і поклади срібло кожного в отвір мішка його.

2А мій срібний келих поклади в отвір мішка наймолодшого разом із сріблом за його хліб». І вчинив він так, як звелів йому Йосиф.

3З першим ранковим світлом людей тих відпустили з їхніми в’ючними тваринами.

4Вони щойно вийшли з міста і ще не відійшли далеко, як Йосиф сказав до управителя дому свого: «Встань, женися вслід за тими людьми! А коли наздоженеш їх, скажи їм: „Чому ви відплатили злом за добро?

5Це саме той, з якого п’є мій пан і на якому він ворожить. Лихе діло ви вчинили!»»

6Він наздогнав їх і промовив до них ці слова.

7А вони сказали йому: «Нащо мій пан говорить такі слова? Нехай буде чужим слугам твоїм чинити щось подібне!

8Ось срібло, що ми знайшли в отворах мішків наших, ми повернули тобі з землі Ханаанської. Як же могли б ми вкрасти срібло чи золото з дому пана твого?

9У кого з слуг твоїх знайдеться він, нехай той помре; ба більше, решта з нас стануть рабами моєму панові».

10Він же відповів: «Хоч те, що ви пропонуєте, й справедливо, та лише той, у кого він знайдеться, буде мені рабом; а решта з вас будете вільні».

11І поквапився кожен опустити свій мішок на землю, і кожен відкрив свій мішок.

12Він шукав, почавши з найстаршого й закінчивши наймолодшим; і знайшовся келих у мішку Веніаміновім.

13Тоді роздерли вони одяг свій. Кожен знову нав’ючив тварину свою, і повернулися вони до міста.

14Коли Юда та брати його знову ввійшли до дому Йосипа, який усе ще був там, вони впали перед ним на землю.

15І сказав їм Йосип: «Що це за діло, яке ви вчинили? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, вправний у ворожінні?»

16Юда відповів: «Що скажемо панові моєму? Що промовимо і як доведемо нашу невинність? Бог викрив беззаконня рабів твоїх. Ось ми — раби мого пана, як ми, так і той, у чиїх руках знайшовся кубок».

17Але він відповів: «Не дай мені Боже вчинити так! Тільки той чоловік, у чиїх руках знайшовся кубок, буде моїм рабом; а ви повертайтеся з миром до вашого батька».

18Тоді Юда підійшов до нього і сказав: «Благаю, мій пане, дозволь рабові твоєму звернутися до пана мого, і нехай не запалиться гнів твій на раба твого, бо ти рівний Фараонові.

19Мій пан запитував рабів своїх: “Чи є у вас батько або інший брат?”

20І ми сказали моєму панові: “У нас є старий батько і дитя його старості, наймолодший; рідний брат його помер, так що він один зостався від своєї матері, і батько душі в ньому не чує”.

21Тоді ти сказав своїм рабам: “Приведіть його до мене, щоб я поглянув на нього на власні очі”.

22Ми ж сказали моєму панові: “Хлопець не може покинути батька свого; бо якщо він покине його, батько помре”.

23Але ти сказав своїм рабам: “Якщо ваш наймолодший брат не прийде з вами, не бачити вам більше мого обличчя”.

24Коли ми повернулися до твого раба, мого батька, ми переказали йому слова мого пана.

25«Згодом батько наш сказав: “Підіть знову і купіть нам трохи їжі”».

26Ми відповіли: «Ми не можемо зійти; тільки якщо наймолодший наш брат буде з нами, ми зійдемо, бо ми не сміємо показати обличчя наші тому мужеві, якщо наймолодший наш брат не буде з нами».

27Раб твій, батько мій, сказав нам: «Ви знаєте, що двох синів народила мені дружина моя.

28Та один пішов від мене, і я сказав: Леле, розтерзаний він звіром! І відтоді я не бачив його.

29Якщо візьмете й цього від мене, і спіткає його лихо, то зведете сиву голову мою в смутку до Шеолу».

30«Нині ж, якщо я прийду до раба твого, батька мого, а хлопця не буде з нами — позаяк власне життя його так пов'язане з його життям —

31коли він побачить, що хлопця немає з нами, він помре, і раби твої зведуть сиву голову раба твого, батька нашого, до Шеолу в скорботі.

32Адже раб твій заручився за хлопця перед батьком моїм, мовивши: «Якщо я не поверну його тобі, то зостануся винним перед батьком моїм навіки».

33Тому, благаю, нехай раб твій зостанеться рабом панові моєму замість хлопця, а хлопець нехай повернеться з братами своїми.

34Бо як можу я повернутися до батька мого, коли хлопця немає зі мною? Нехай не побачу я лиха, яке спіткало б батька мого!»