ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 41 · Сни фараона

1По двох роках часу наснилося фараонові, що він стоїть біля Нілу,

2коли ось із Нілу вийшли сім корів, гарних і вгодованих, і паслися вони в осоці.

3Та слідом за ними з Нілу вийшли сім інших корів, бридких і виснажених, і стали поруч із тими коровами на березі Нілу;

4і бридкі та виснажені корови пожерли сімох корів гарних і вгодованих. І прокинувся фараон.

5Він заснув і бачив сон удруге: сім колосків зерна, повних і добірних, виросли на одному стеблі.

6Але слідом за ними проросли сім колосків, тонких і спалених східним вітром.

7І поглинули тонкі колоски сім колосків повних і добірних. Тоді фараон прокинувся: і це був сон!

8Уранці ж стривожився дух його, і послав він покликати всіх волхвів Єгипту та всіх його мудреців; і переповів їм фараон сни свої, та ніхто не міг витлумачити їх фараонові.

9Тоді заговорив начальник чашників і сказав фараонові: «Свої гріхи згадую я нині.

10Колись фараон розгнівався на слуг своїх і віддав мене під варту в дім начальника сторожі, мене та начальника пекарів.

11І снилися нам сни однієї ночі, мені та йому, кожному з нас сон із власним значенням.

12Був же там із нами єврейський юнак, слуга начальника сторожі; і ми розповіли йому наші сни, і він витлумачив їх нам, сповістивши кожному значення його сну.

13І як він витлумачив нам, так і сталося: мене було повернено на мою посаду, а того посаджено на палю».

14Тоді фараон послав за Йосифом, і поспішно вивели його з темниці. Він підстриг волосся, змінив свій одяг і постав перед фараоном.

15І сказав фараон до Йосипа: «Снився мені сон, та ніхто не може витлумачити його. А про тебе я чув, як кажуть, що для тебе почути сон — це відкрити значення його».

16І відповів Йосип фараонові, мовлячи: «Не я! Бог подбає про благо фараона».

17Тоді фараон сказав до Йосипа: «У сні моїм стояв я на березі Нілу,

18і ось із Нілу вийшли сім корів, огрядних і гарних видом, та й паслися в осоці.

19А слідом за ними вийшли сім інших корів, миршавих, гидких видом і виснажених, — ніколи в усій землі Єгипетській не бачив я таких за їхньою потворністю!

20І пожерли сім худих і потворних корів сімох перших корів, огрядних;

21та коли вони поглинули їх, не можна було й пізнати, що вони поглинули їх, бо вигляд їхній зостався так само лихий, як і раніше. І я прокинувся.

22В іншому сні моїм побачив я сім колосків, повних і добрих, що росли на одному стеблі;

23а вслід за ними проросли сім колосків, зів'ялих, тонких і спалених східним вітром.

24І поглинули тонкі колоски сім колосків здорових. Розповів я це волхвам моїм, та ніхто не має мені пояснення».

25І сказав Йосип до фараона: «Сон фараонів — один і той самий: фараонові сповіщено те, що Бог має вчинити.

26Сім здорових корів — це сім років, і сім здорових колосків — сім років; це один і той самий сон.

27А сім худих і потворних корів, що вийшли слідом, — це сім років, так само як і сім порожніх колосків, спалених східним вітром; це сім років голоду.

28Це саме те, що сказав я фараонові: фараонові показано те, що Бог має вчинити».

29Ось настають сім років великого достатку в усій землі Єгипетській.

30По них же настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі Єгипетській. І коли спустошить край голод,

31не залишиться й сліду від достатку в землі через той наступний голод, бо буде він вельми тяжкий.

32А щодо того, що сон повторився фараонові двічі, це означає, що справа ця визначена Богом, і що невдовзі Бог здійснить її.

33«Тож нехай тепер фараон знайде чоловіка розважливого та мудрого, якого ти зможеш поставити над землею Єгипетською.

34І нехай фараон діє так, щоби призначити наглядачів над землею, та впорядкувати край Єгипетський у сім років достатку.

35Нехай же буде зібрано всю поживу цих добрих років, що настають, і нехай збіжжя буде зібране під владою фараона як їжа на збереження в містах.

36І нехай та їжа буде запасом для землі на сім років голоду, що прийдуть на землю Єгипетську, аби не згинула земля від голоду».

37І вподобався цей задум фараонові та всім придворним його.

38І сказав фараон придворним своїм: «Чи знайдемо ми іншого, подібного до нього, — чоловіка, в якому Дух Божий?»

39Тоді сказав фараон Йосипові: «Оскільки Бог відкрив тобі все це, нема нікого настільки розважливого та мудрого, як ти.

40Ти будеш над моїм двором, і за велінням твоїм керуватиметься весь мій народ; непевне. тільки престолом я буду вищий за тебе».

41І сказав фараон Йосипові ще: «Дивись, я ставлю тебе над усією землею Єгипетською».

42І знявши перстень свій із руки своєї, фараон надів його на руку Йосипа; і звелів зодягти його в шати з тонкого полотна, і поклав золотий ланцюг на шию йому.

43Він звелів йому їхати в колісниці другого свого достойника, і викликували перед ним: «Аврек!» «схилити коліна»; можливо, з єгипетського слова невідомого значення. Так поставив він його над усією землею Єгипетською.

44І сказав фараон Йосипові: «Я — фараон; та без волі твоєї ніхто не підійме ні руки своєї, ні ноги своєї в усій землі Єгипетській».

45І нарік фараон Йосипові ім'я Цафнат-панеах; і дав йому за дружину Аснат, дочку Поті-фери, жерця Она. Так постав Йосип на чолі землі Єгипетської.—

46Йосипові ж було тридцять літ, коли він став на службу перед фараоном, царем Єгипетським.—Відійшовши від лиця фараона, Йосип пройшов крізь усю землю Єгипетську.

47Під час семи років достатку земля родила щедро й повновладно.

48І зібрав він усе збіжжя семи років, якими втішалася земля Єгипетська, і склав те збіжжя в містах; збіжжя з полів, що довкола кожного міста, поклав у ньому.

49І нагромадив Йосип урожай у великій кількості, мов пісок морський, аж перестав міряти, бо не зміряти його було.

50Перш ніж прийшли роки голоду, у Йосипа народилося двоє синів, яких породила йому Аснат, дочка Поті-фери, жерця Она.

51І назвав Йосип первістка Манасія, маючи на увазі: «Бог змусив мене забути, пов'язано з «Манасія» (Менашше). цілковито мої злигодні й увесь батьківський дім мій».

52А другого він назвав Єфрем, що означає: «Бог учинив мене плідним, пов'язане з «Єфрем», у землі страждання мого».

53Скінчилися сім років достатку, якими втішалася земля Єгипетська,

54і настали сім років голоду, саме так, як передрік Йосип. І був голод по всіх землях, але по всій землі Єгипетській був хліб.

55І коли вся земля Єгипетська відчула голод, заволав народ до фараона про хліб; і сказав фараон усім єгиптянам: «Ідіть до Йосипа; що він вам скаже, те й чиніть». —

56Тож коли голод став тяжким у землі Єгипетській, Йосип відкрив усе, що було всередині, і видавав зерно єгиптянам. Голод же поширився по всьому світу.

57І весь світ приходив до Йосипа в Єгипет, щоби придбати зерно, бо голод став лютим по всьому світу.